Януш Радзивілл (гетьман): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 52:
Дитячі роки пройшли в батьківських маєтках у Попелі, Віжунах, Біржаї чи Койданові, серед вчителів був Адам Расовський — вчитель кальвінської школи в Біржаї. У 1624 році навчали вибрані батьком вчителі в Попелі. Після виповнення 13 років батько відправив до утвореної Слуцької гімназії під опіку охмістра Олбрихта Дембовского. В 1628 p. батько забрав зі Слуцька, визнав повнолітнім перед Трибуналом у Вільному, відправив під опікою Александра Пшипковского та О. Дембовского за кордон. Навчався в університетах [[Лейпциг|Лейпциґа]] ([[Німеччина]]), [[Лейден]]а ([[Голландія]]). Був прихильником [[кальвінізм]]у, який поширював у своїх володіннях. [[1632]] року король [[Владислав IV Ваза]] призначив Януша Радзивілла послом [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] в Англії та Голландії.
 
Після повернення у жовтні 1633 р. брав участь у війнах з Туреччиною та [[Смоленська війна|Московським царством]] (10 листопада був у Смоленську), командував власною піхотою та коругвою гусарів біля полків Зигмунта Радзивілла та Миколая Абрамовича. По війні як [[підкоморій]] ВКЛ постійно перебував біля короля, виконуючи обовязки великого кор підкоморія за його відсутності. Батько надалі мав наміри оженити його з представницею королівської родини (намагався зашлюбити Ельжбету — воєводичку рейнську). В червні 1637 ледь не відбулась дуель між ним та підкоморієм коронним [[Адам Казановський|Адамом Казановським]] на релігійному ґрунті; завадили Ельжбета КазановскаКазановська, королевич Ян Казімєж помирив суперників. Незважаючи на цей та інші конфлікти, залишався серед улюбленців короля Владислава IV Вази.
 
Під час візиту до сандомирської воєводини [[Марія Могилянка|Марії Фірлей]] з [[Могили|Могил]] закохався в її доньку Катажину, відому вродою. Через це мав конфлікти з іншими кавалерами, батько не дуже хотів шлюбу з не дуже багатою ймовірною невісткою (єдиний поважний посаг — Казімєзьке староство, над Віслою біля Варшави), до того ж ревною католичкою. Сватом попросив бути канцлера литовського Албрехта Станіслава Радзивілла, який, як виявилось, також домагався руки Катажини. Через це Я. Радзивілл звернувся безпосередньо до Марії Фірлей; отримавши певні надії — до короля і його родини, переконав його викликати Марію Фірлей до себе. Там королева та королівна Анна Катажина переконували Марію Фірлей про вигоди з шлюбу (Я. Радзивілл в майбутньому мав отримати надання від короля та спадок батька). Після вагань М. Фірлей погодилась; це не зіпсуло стосунки між ним та А. С. Радзивіллом.