|
== Біографія ==
Дмитро був сином римського проконсула у [[Салоніки|Фессалоніках]] (сучасна назва [[Салоніки]], слов'янська назва — Солунь). Ішло вже третє століття християнства, римське язичництво, духовно зламане й переможене життям мучеників і сповідників Розп'ятого Спасителя, посилювало гоніння. Батько й мати св. Дмитра були тайними християнами. У таємній домашній церкві, яка була в домі проконсула, хлопчик був охрещений. Дмитро одержав християнське виховання. Коли помер батько, а Дмитро став уже повнолітнім, імператор [[Галерій Максиміан]], який вступив на престол в [[305]] році, викликав його до себе й переконавшись у його освіті й військово-адміністративних здібностях, призначив на місце батька проконсулом Фессалонікійської області. Головне завдання, поставлене перед молодим стратегом, полягало в обороні міста від варварів і знищенні християнства. Цікаво, що серед варварів, які несли загрозу римлянам, важливе місце посідали наші предки слов'яни, які радо оселювались на Фессалонікійськім півострові. Існує думка, що родичі Дмитра були слов'янського походження. Щодо християн, то воля імператора була висловлена однозначно: «Посилай на смерть кожного, хто призиваєзакликає ім'я РозпРозіп'ятого». [[Імператор]] навіть гадки не мав підозри, призначаючи Дмитра, яку широку дорогу відкриває Дмитруйому для сповідування християнських подвигів. Прийнявши призначення, Дмитро повертається у Фессалоніки й відразу, у той же день, заявляє, що він християнин, і перед усіма прославив Господа Нашого [[Ісус]]а Христа. Замість того, щоб переслідувати християн, він став відкрито навчати мешканців міста християнській вірі та викорінювати ідолопоклонство та поганські звичаї. Автор життя святого Дмитра [[Метафраст]] каже, що він став для Фессалонік у своїй безмежній вірності Спасителю «другим апостолом Павлом», бо саме «апостол народів» колись заснував в цьому місці першу громаду віруючих (1 Сол., 2 Фес.).
=== Ув'язнення та мученицька смерть ===
Святому Дмитру Провидіння Боже визначило шлях піти за святим апостолом Павлом, наслідуючи мученицьку його кончинумученицьку смерть. Коли імператор Максиміан довідався, що призначений ним проконсул — християнин і багато римських підданих, захоплені прикладом Дмитра, прийняли віру в Спасителя, гніву імператора не було меж.
Повертаючись із походу ізу Причорномор'я, імператор, сповнений бажанням знищити солуньських християн, вирішив вести свою армію через Фессалоніки. Довідавшись про це, святий Дмитро завчасно дав вказівку своєму вірному помічнику Луппу роздати маєток убогим, сказавши: «Розділи багатство земне між ними — будемо шукати собі багатства небесного», а сам віддався посту й молитві, готуючи себе прийняти вінець мученика. Коли імператор [[Максиміан]] ввійшов у місто й викликав до себе Дмитра, останній сміливо визнав себе християнином і засудив марність римського ідолопоклонства. Максиміан дав вказівку посадити Дмитра до в'язниці. Тим часом імператор віддався ганебним [[гладіатор]]ським побоїщам, милуючись, як його улюблений борець Лій скидав із високого помосту на списи воїнів, переможених ним християн. Відважний юнак Нестор, із солуньських християн, прийшов до в'язниці, до свого наставника Дмитра, і просив його дати благословення на боротьбу з варваром Лієм. Одержавши благословення, Нестор переміг Лія й скинув його з помосту на списи воїнів, так само, як вбивця-язичник скидав християн. Розгніваний імператор наказав негайно позбавити життя святого мученика Нестора, а також послав воїнів до в'язниці пробити списами святого Дмитра. На світанку [[8 листопада]] (за старим стилем [[26 жовтня]]) [[306]] року в підземну в'язницю явились кати й пробили святого Дмитра списами.
=== Поховання й посмертне вшанування ===
|
