Кмети: відмінності між версіями

На [[Західна Україна|західноукраїнських]] землях і в [[Білорусь|Білорусі]] в [[14 століття|XIV]]–[[16 століття|XVI]] століть ''кметами'' називали незакріпачених [[селянин|селян]], які сплачували державний [[податок]]. Протягом другої половини XVI століття — початку [[17 століття|XVII століття]] вони потрапили в [[Кріпосне право|кріпосну залежність]] і їх стали називати [[Холопи|холопами]].На В Україні Кметь, кметь або кміть - середньовічний вільний селянин з правом переміщення, як випливає з документів того часу, наприклад за 1377: «А облога ис кожного кмєтя по два гроша широка оу Княжий комору давати на каждиі рок' ...» З часом слово вийшло з широкого вжитку, проте залишило по собі значне число похідних, активно використовуються в сучасній українській мові й донині, наприклад: кмітлівій «кмітливий, спритний»; кметити «розуміти»; кмітувати,кумекати «думати»; кметиня, кметиця або Кметя «добра господиня » і так далі.Спочатку мало значення «знатний воїн», в якому і згадується в Лаврентіївському літописі під 1075 роком: «У се ж лѣто придоша послѣ з немець кь Святославу. Святослав же, велічашеся, показу ім' богатьство своє. Вони ж, відівьше бесщісленое мнозтво злата, і сребра і паволок, рѣша: Се ні в що жи є, ось бо лежить мертве. Сього суть Кметя лучьше. Мужі бо доіщуться і болше цього ... »