Копенгагенська інтерпретація: відмінності між версіями

# [[Принцип доповнюваності]] [[Нільс Бор|Нільса Бора]] стверджує, що експериментально проявляється тільки одна з [[дуальність|дуальних]] властивостей квантової системи, а не обидві зразувідразу.

# [[Квантова суперпозиція|Принцип суперпозиції]] стверджує, що квантова система може перебувати в стані, ув якому вимірювання фізичної характеристики може давати різні результати, а [[хвильова функція]] лише визначає ймовірність того чи іншого результату.

# [[Вимірювання]] є за своєю природою взаємодією квантової системи з класичним приладом. ПриПід час вимірювання [[когерентність]] квантового стану руйнується.

# ПриЗа збільшеннізбільшення розмірів [[квантова система|квантової системи]] її властивості переходять в [[класична фізика|класичні]]. Це твердження відоме під назвою [[принцип відповідності]].

У квантовій механіці справедливий принцип [[детермінізм]]у: приза відомих [[початкові умови|початкових умовахумов]] за допомогою [[рівняння руху|рівнянь руху]] можна однозначно визначити стан (хвильову функцію) квантової системи в будь-який момент часу. Однак, хвильова функція не визначає однозначно результати вимірювання. Ця особливість квантової механіки завжди викликала багато критики і суперечок. Відоме заперечення [[Альберт Ейнштейн|Альберта Ейнштейна]], висловлене на [[Солвеївський конгрес|Солвеївському конгресі]] [[1927]] року: "Я переконаний, що Бог не кидає кості". [[Нільс Бор]] відповів: "Ейнштейне, не вказуйте Богові, що робити."

Чимало [[фізик|фізиків]] вважали копенгагенську інтерпретацію незадовільною, оскільки вона не узгоджувалася із поняттями класичної фізики, зокрема, заперечувала класичний [[детермінізм]]. Визначним критиком копенгагенської інтерпретації був Альберт Ейнштейн. Відомі його диспути з Нільсом Бором. Критики вважали, що можливим поясненням [[Квантовий ефект|квантових ефектів]] існування невідкритихне відкритих ще '''прихованих змінних'''.