Українське Визвольне Військо: відмінності між версіями

Уперше такі загони було створено на терені дій [[6-ата армія (Третій Рейх)|6-ї німецької армії]] на [[Харківщина|Харківщині]] та [[Сумщина|Сумщині]], проте їх узимку [[1941]] розігнали команди німецької політичної поліції ([[СД]]). У [[Донбас]]і, на території дій німецького гірського корпусу, з [[українці]]в полонених були створені перші сотні «[[Гіві]]» (від {{lang-de|Hilfswillige}}&nbsp;— добровольців). У грудні [[1941]] [[Адольф Гітлер]] заборонив формувати загони з радянських військовополонених. За винятком таких легіонів: [[Туркестанський легіон|туркестанського]], [[Північно-кавказький легіон|північно-кавказького]], [[Грузинський легіон|грузинського]], [[Вірменський легіон|вірменського]], а згодом також [[Волзько-татарський легіон|волзько-татарського]] й [[Кримсько-татарський легіон|кримсько-татарського]]. Проте відділ [[ОКХ|Верховного командування німецької армії]], який відав військовими формуваннями створеними на окупованих територіях, [[1942]] року без відома Гітлера утворив близько 300 так званих ''«східніх батальйонів»'', серед яких налічувалося 74 українських. Одними із ініціаторів утворення у складі вермахту Українського визвольного війська був [[генерал-хорунжий]] [[Чабанівський Василь Федорович|Василь Чабанівський]]<ref>[http://histpol.pl.ua/pages/content.php?page=3418 Історія Полтави. Василь Федорович Чабанівський]</ref> та [[контр-адмірал]] флоту УНР [[Савченко-Більський Володимир Олександрович]]<ref>{{Тинченко.ОК армії УНР|С}}</ref>.