Відмінності між версіями «Лінія Тразімено»

м
replaced: 14-а → 14-та (10), 8-а → 8-ма (3), 0-ою → 0-ю (3), typos fixed: 8-ої → 8-ї (2) за допомогою AWB
м (оформлення)
м (replaced: 14-а → 14-та (10), 8-а → 8-ма (3), 0-ою → 0-ю (3), typos fixed: 8-ої → 8-ї (2) за допомогою AWB)
'''Лінія Тразімено''' ({{lang-de|Trasimene Linie}}) — проміжний [[Лінія оборони|оборонний рубіж]] військ німецького Вермахту в західній частині Центральної [[Італія|Італії]] за часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Оборонна лінія, що отримала назву на честь італійського озера [[Тразімено]], поблизу якого сталася [[Битва при Тразименському озері|славетна битва]] часів [[Друга Пунічна війна|Другої Пунічної війни]] [[217 до н. е.]], слугувала основним рубежем стримання наступу англо-американських військ у ході Італійської кампанії, після того, як вони опанували Рим і намагалися продовжити рух вперед на північ [[Апеннінський півострів|Апеннінського півострову]]. Іноді в документах ця лінія носила назву — «лінія Альберта», на честь німецького головнокомандувача [[Головнокомандування Вермахту «Південний Захід»]], [[генерал-фельдмаршал]]а [[Альберт Кессельрінг|Альберта Кессельрінга]].
 
Бої на цій оборонній лінії дозволили німцям затримати просування союзних військ на північ майже на місяць. [[14-ата армія (Третій Рейх)|14-ата польова армія]] [[генерал-полковник]]а [[Еберхард фон Маккензен|Е.фон Маккензена]] у взаємодії з [[10-ата армія (Третій Рейх)|10-оюю армією]] генерала [[Генріх фон Фітингоф|Г. фон Фітингоф]] своїми діями дали можливість основним силам [[Головнокомандування Вермахту «Південний Захід»]] перейти до оборони на головному рубежі німецької оборони — на [[Готська лінія|Готській лінії]].
 
== Зміст ==
[[4 червня]] 1944, союзники опанували столицю Італії [[Рим]], що сталося після прориву військ фельдмаршала [[Александер Гаролд Руперт Леофрік Джордж I|Г.Александера]] біля [[Кассіно]] та [[Анціо]] в ході операції «Діадема» у травні 1944, німецькі 14-ата та 10-ата армії почали відступати у північному напрямку: 14-ата генерала фон Маккензена відходила поздовж [[Тірренське море|тірренського узбережжя]] і 10-ата через центральну Італію та [[Адріатичне море|адріатичного узбережжя]] країни. Темп відходу німецьких військ був високий, між їх арміями та союзниками утворився величезний розрив; англо-американські формування просувалися по 10 км на день, місцями фланги обох армій Вермахту не були прикрити, існувала загроза їх [[оточення]].
 
[[6 червня]] [[фельдмаршал]] [[Александер Гаролд Руперт Леофрік Джордж I|Г.Александер]], головнокомандувач усіма військами антигітлерівської коаліції в Італії, отримав від Верховного Головнокомандувача союзними військами у Середземномор'ї генерала сера Генрі Вілсона наказ прискорити просування своїх військ і якомога швидше подолати відстань 170 миль до оборонних позицій німців між Пізи до Ріміні (рубежі Готської лінії) та не дати ворогу можливості надійно закріпитися на цьому рубежі й створити ще один фортифікаційний рубіж на кшталт [[Зимова лінія|Зимової лінії]].
 
[[5-ата армія (США)|5-ата американська армія]] генерала [[Марк Вейн Кларк|М.Кларка]] з [[6-й армійський корпус (США)|VI-м корпусом]], як передовими силами наступаючих військ, вирушала з боями поздовж узбережжя та італійського шосе № 1, в той час, як [[2-й армійський корпус (США)|II-й корпус]] наступав поздовж шосе № 2 в напрямку на [[Вітербо]]. На правому фланзі американських військ у голові [[8-ама армія (Велика Британія)|британської 8-оїї армії]], на північ рвався [[13-й армійський корпус (Велика Британія)|XIII-й корпус]], який наступав по шосе № 3 на [[Терні]] та [[Перуджа]], на самому крайньому правому фланзі, поздовж адріатичного берега Італії йшов [[5-й армійський корпус (Велика Британія)|V-й корпус]] [[британська армія|британської армії]].
 
Німецький [[головнокомандувач]] [[генерал-фельдмаршал]] А.Кессельрінг, протягом 2-х тижнів, демонструючи дивовижні та незвичні тактичні й оперативні навички і вміння, спромігся маневрувати своїми виснаженими й, по суті, розгромленими формуваннями таким чином, що його війська не потрапили у пастку, запобігли оточення й вийшли на оборонні позиції поблизу Тразіменського озера. Цьому в значній мірі допомогла плутанина у керівництві союзників, коли вони розпочали ротацію своїх формувань, що наступали. II-й і VI-й корпуси замінялися американським [[4-й армійський корпус (США)|IV-м корпусом]] і [[Французький експедиційний корпус (1943-1944)|Французьким експедиційним корпусом]], британський [[10-й армійський корпус (Велика Британія)|X-й корпус]] також був введений у бойові порядки на правому фланзі [[13-й армійський корпус (Велика Британія)|XIII-го корпусу]], у той час, як війська V-го корпусу змінювалися підрозділами польського [[II-й армійський корпус (Польща)|II-го корпусу]].
 
Наприкінці червня союзні війська вийшли до лінії Тразімено, де на них вже чекали німецькі війська, що спромоглися міцно закріпитися на оборонних позиціях та рубежах. [[14-й танковий корпус (Третій Рейх)|XIV-й танковий корпус]] [[Фрідолін фон Зенгер унд Еттерлін|фон Зенгера]] [[14-ата армія (Третій Рейх)|14-оїї польової армії]] відразу вступив у бій з передовими підрозділами [[4-й армійський корпус (США)|IV-го американського корпусу]] на західному березі, а [[1-й парашутний корпус (Третій Рейх)|I-й парашутний корпус]] [[Альфред Шлемм|А. Шлемма]] зупинив рух формувань [[Французький експедиційний корпус (1943-1944)|Французького експедиційного корпусу]]. [[13-й армійський корпус (Велика Британія)|XIII-му]] й [[10-й армійський корпус (Велика Британія)|X-му британським корпусам]] протистояв [[76-й танковий корпус (Третій Рейх)|LXXVI-й танковий корпус]] [[Трауготт Херр|Трауготта Херра]], у той час, як польським військам чинив опір [[51-й гірський корпус (Третій Рейх)|LI-й гірський корпус]] [[Валентин Фюрштайн |В.Фюрштайна]] на адріатичному узбережжі.
 
Найпотужніші [[Фортифікаційна споруда|фортифікаційні укріплення]] були споруджені німцями поблизу озера [[Тразімено]], де [[17 червня]] [[1944]] [[78-ама піхотна дивізія (Велика Британія)|78-ама британська дивізія]] XIII-го корпусу вступила у запеклі бої з супротивником поблизу [[Читта-делла-П'єве]] й 21 червня поблизу Сан-Фатуччіо. Тільки 24 числа британцям вдалося подолати спротив ворога та прорватися на північ, де з'єднатися з 4-оюю Індійською та 10-оюю Індійською дивізіями X-го британського корпусу. Німцям довелося відступати на [[Ареццо]].
 
[[4-й армійський корпус (США)|IV-й корпус]] поступово з боями також просувався крізь оборонні перепони німців і [[1 липня]] зміг форсувати [[Чечина (річка)|річку Чечина]] та прорватися до [[Ліворно]]. Французькі ж війська надовго зав'язли у боях на річці [[Валь д'Орча|Орча]] на захід від озера [[Тразімено]] й билися тут до того часу, доки німецькі парашутисти не відступили [[3 липня]] до [[Сієна|Сієни]].
29 261

редагування