Штучний супутник: відмінності між версіями

Першим штучним супутником став «[[Супутник-1]]», запуском якого [[4 жовтня]] [[1957]] [[Радянський Союз|Радянським Союзом]] започаткована радянська [[Супутник (космічна програма)|програма «Супутник»]] під керівництвом [[Корольов Сергій|Сергія Корольова]]. Подія також стала початком [[космічнаКосмічні гонкаперегони|космічноїкосмічних гонкиперегонів]] між СРСР та [[США]].

Виміри орбітального відхилення «Супутника-1» допомогли визначити густину високих шарів [[Атмосфера Землі|атмосфери]]. З його допомогою було досліджено розповсюдження [[радіо]]сигналів у [[іоносфера|іоносфері]]. Корпус супутника було наповнено стисненим азотом, тож надав першу змогу виявлення [[метеороїд]]ів, оскільки їх потрапляння через зовнішню поверхню відобразилося б на температурних даних, які надсилалися на Землю. Однак, оскільки неочікуване оголошення успіху радянського космічного апарату викликало в Сполучених Штатах «[[Супутникова криза|Супутникову кризу»]] та у рамках [[холодна війна|холодної війни]] розпалило космічнукосмічні гонкуперегони, політичне значення «Супутника-1» значно переважало наукове.

Супутники на низьких навколоземних орбітах на практиці можуть бути знищені ракетами, запущеними з поверхні Землі та з повітря<ref name="lenta">[http://www.lenta.ru/articles/2008/02/21/shot/ Lenta.ru&nbsp;— Они это сделали: ВМС США удалось с первой попытки уничтожить спутник USA-193] {{ref-ru}}</ref>. Під час [[космічнаКосмічні гонкаперегони|космічноїкосмічних гонкиперегонів]], як [[СРСР]] (у період із [[1968]] до [[1982]]; близько десяти знищень<ref name="nt1">[http://www.nytimes.com/2007/01/18/world/asia/18cnd-china.html?_r=2&pagewanted=all&oref=slogin&oref=slogin The New York Times&nbsp;— China Tests Anti-Satellite Weapon, Unnerving U.S.] {{ref-en}}</ref>) так і [[Сполучені Штати]] ([[1963]]–[[1985]]<ref name="lenta" />) демонстрували успішні випробування ракетного антисупутникового озброєння.