Залісся (Заводська селищна громада): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 10:
| mapy =
| засновано = 1939
| населення =
| територія = 0.363
| ref-територія =
Рядок 36:
}}
'''Залі́сся''' — [[село]] в [[Україна|Україні]], в [[Чортківський район|Чортківському районі]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]]. Центр [[
== Розташування ==
Розташоване на берегах р. [[Млинки (річка)|Млинки]] (ліва притока [[Серет (притока Дністра)|Серету]], басейн [[Дністер|Дністра]]), за 18 км від районного центру і 5 км від найближчої залізничної станції Озеряни.
Північною околицею села пролягла залізниця Чортків–Іване-Пусте.
Територія – 3,63 кв. км. Дворів – 475.
== Назва ==
Залісся розташоване серед лісів, що підкреслює його назва.
З переказів відомо, що первісне поселення існувало за два кілометри на південний схід від теперішнього села. Татари знищили його у 17 ст., багато мешканців було взято у полон і продано на невільницьких ринках. Односельці, які залишилися, розбіглися по лісах. Після відступу татар місцеві жителі почали повертатися до рідних обійсть.
Першим повернувся з лісу житель на прізвище Бар і поселився на тому місці, де нині розташоване село. Одна з вулиць Залісся досі йменується Барською. Першими поселенцями села були люди українського роду, і так тривало до часів Гайдамаччини, коли багато польських утікачів із-за Збруча, уникаючи гніву українського народу, діставалися околиці Залісся.
За дозволом і протекцією дідичів Тарнавських осідали в Заліссі, де отримували від тодішнього власника різні привілеї та земельні наділи.
Загалом поляки у селі були звільнені від панщини і до Другої світової війни становили приблизно третину всіх мешканців Залісся. Проживали тут шляхетські родини: Вонсовичі, Гасини, Зєм’янські, Ліпінські, Кіровські, Румійовські, Стожеки, Сьвірські, Уруські, Хіхловські.
== Історія ==
Рядок 44 ⟶ 60:
Перша писемна згадка — [[17 століття|17 ст.]]
Перша письмова згадка – 1561 р. як Залісне.
1785 р. в селі проживали 923 особи. У 1838 році поблизу села випадково знайшли срібні речі [[Візантійська імперія|візантійського]] провінційного виробництва VI—VII ст. н. е. (загальна вага 2951 г.), т. зв ''[[Заліський скарб]]''. Зберігається в Музеї історії мистецтва у [[Відень|Відні]].
За статистикою, у Заліссі: 1900 р. – 2212 жителів, 1910 – 2287, 1921 – 2012, 1931 – 2231 житель; у 1921 р. – 384, 1931 – 475 дворів.
8 червня 1918 р. збройні сили ЗУНР зібралися в трикутнику між умовними лініями сіл Устечко–Ягільниця від заходу, Збриж–Чорнокінці–Шманьківчики з півночі й р. Збруч від сходу. Частина 1-го корпусу УГА базувалась у м. Борщів, частина 2-го корпусу – в Заліссі. У серпні всі відділи Леґіону УСС перебували в селі, згодом були доповнені куренем, вишколеним під проводом отамана [[Тарнавський Мирон Омелянович|М. Тарнавського]], який став командиром Леґіону УСС, дислокованим на Чортківщині та Борщівщині, керівником [[Чортківська офензива|Чортківської офензиви]].
Національний склад населення села за станом на 1938 р.: українців – 1742 особи, поляків – 762 особи, євреїв – 88 осіб.
== Освіта ==
За Австро-Угорщини і за Польщі функціону- вала школа з польською мовою навчання. Чимало мешканців села виїхали на заробітки до Канади.
== Релігія ==
Рядок 61 ⟶ 86:
== Соціальна сфера ==
У селі діяли: фільварок (власник Юзеф Фельдшуґ), ґуральня, млин.
При загарбанні села Польщею поляк [[Юзеф Фельдчук]] володів маєтком, винокурним заводом, де працювали українці.
1930 р. в Заліссі відбувся страйк сільськогосподарських робітників. Т
оді в селі функціонували споживча кооператива, гурток “Сільського господаря”, згодом – гурток “Рідної школи”, відділ “Союзу Українок”, а при читальні – хоровий, театральний та інші гуртки.
У 1930-х рр. “Просвіта” мала при церкві хату-читальню (завідувач Петро Слободян, керівник церковного та світського хорів). Активістами села були: Петро Колісник, син отця Білінкевича Кипріян, Ананій Свирида, Йосип Задоровський, Йосип Ліщинський – учні гім- назії “Рідна школа” у Чорткові.
Діяла філія військово-спортивного товариства “Луг” (керівник Петро Данюк), до якого належали 20 хлопців. На хуторі Млинки була хата-читальня (керівник Володимир Бойчук).
Місцевий фільварок власника єврея Юзефа Фельшуґа розпарцелювали між спровадженими з корінної Польщі колоністами, для яких було створено окремий присілок із обширного лану під назвою “Помірки”
== Примітки ==
| |||