Відкрити головне меню

Зміни

опечатка
До 1806 р. існувало понад 300 політичних утворень з німецькомовним населенням в Центральній Європі, більшість з них були частиною [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] або великими спадковими володіннями [[Габсбурги|Габсбургів]]. Вони різнились в розмірах від невеликих земель князівської гілки родини [[Гогенлое]] до значних, чітко визначених територій, як [[королівство Баварія]] та [[Королівство Пруссія|Пруссія]]. Вони мали різний устрій: серед них були [[Імперське Вільне місто|вільні імперські міста]] різних розмірів, як потужний [[Аугсбург]] та невеличкий [[Вейль-дер-Штадт]]; церковні землі, також різних розмірів і впливу, багаті абатства [[Райхенау (острів)|Рейхенау]] і потужне [[архієпископство Кельнське]]; і династичних князівств, як Вюртемберг.
Ці землі (або частини з них, як володіння [[Габсбурзька монархія|Габсбургів]] і Гогенцоллернів, а також територій за межами імперії) становили території Священної Римської імперії, в складі якої інколи перебувало понад 1000&nbsp;держав. З [[15 століття|XV століття]], за небагатьма винятками, [[курфюрст]]и імперії з обирали [[Імператори Священної Римської імперії|імператорами Священної Римської імперії]] голів династії [[Габсбурги|Габсбургів]]. Серед німецькомовних держав Священної Римської імперії, адміністративні і правові механізми, передбачали механізми для розв'язання суперечок між селянами і поміщиками, між країнами і всередині окремих країн. Завдяки організації [[імперський округ|імперських округів]] ({{lang-de|Reichskreise}}), групи держав консолідували ресурсів та підтримували регіональний та організаційний розвиток, в тому числі економічне та оборонне співробітництво<ref>Див., наприклад, James Allen Vann, ''The Swabian Kreis: Institutional Growth in the Holy Roman Empire 1648–1715''. Vol. LII, Studies Presented to International Commission for the History of Representative and Parliamentary Institutions. Bruxelles, 1975. Mack Walker. ''German home towns: community, state, and general estate, 1648–1871''. Ithaca, 1998.</ref>.
 
[[Війна другої коаліції]] 1799–1802&nbsp;рр. призвела до поразки імперських і союзних військ [[Наполеон I Бонапарт|Наполеона&nbsp;I Бонапарта]]; [[Люневільський мир|Люневільський]] (1801&nbsp;р.) та [[Ам'єнський мир|Ам'єнський]] (1802&nbsp;р.) мирні договори і [[Німецька медіатизація|медіатизація]] 1803&nbsp;р. передані більшу частину Священної Римської імперії династичним державам; секуляризовані церковні території, і більшість з імперських міст зникли з політичної карти, а їхнє населення мусило стати лояльним до нових князів та королів. Ця передача збільшила території [[Королівство Вюртемберг|королівства Вюртемберг]] і [[Велике герцогство Баден|герцогства Баден]]. 1806&nbsp;року, після успішного вторгнення в Пруссію та поразки Пруссії і Росії в спільних [[Битва при Єні та Ауерштедті|битвах при Єні та Ауерштедті]], Наполеон продиктував умови [[Пресбурзький мир|Пресбурзької мирної угоди]], якою імператор розпустив Священну Римську імперію<ref>Robert A. Kann. ''History of the Habsburg Empire: 1526–1918,''Los Angeles, 1974, С. 221.<br />Golo Mann, ''Deutsche Geschichte des 19. und 20. Jahrhunderts'', Frankfurt am Main, 2002, С. 70.</ref>.
360

редагувань