Кнут Йонсон: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Glovacki (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
м оформлення
Рядок 31:
| герб =
}}
'''Кнут Йонсон''' (*''Knut Jonsson'', д/н — [[1347]]) — голова ріксрота (Державної ради), ріксдротс (сенешаль королівства) Швеції у [[1311]]-[[1314]] та [[1322]]-[[1333]] роках.
 
== Життєпис ==
Рядок 40:
1317 року підтримав повстання [[Матс Кеттільмундсон|Матса Кеттільмундсона]] проти короля Біргера I. У 1319 році підтримав [[Магнус IV Еріксон|Магнуса Еріксона]] як претендента на шведський трон. Того ж року був серед укладачів та підписантів Великої хартії Швецією, якою було обмежену королівську владу. Водночас оженився на представниці роду Бьєльбо (родичів королівської династії Фолькунгів).
 
У 1322 році стає вдруге ріксдротсом йі фактичним правителем королівства Швеції при номінальній регентші Інгборзі Норвезької. Він взаємодіяв з Ерлінгом Відкунсоном, що став ріксдротсом Норвегії. Влада Йонсона тривала до 1333 року. За час правління було залагоджено тривалий конфлікт зіз Новгородською республікою. 12 серпня 1323 в фортеці Шліссельбург за наказом Кнута Йонсона Матсом Кеттільмундсоном було укладено мир договір з Новгородом. Він встановив кордон між країнами від Фінської затоки по річці Сестра, на північ до озера Сайма і потім на північний захід до берега Ботнічної затоки і закріпив за Швецією західну частину Карельського перешийка.
 
У 1330 році призначається лангманом Естергеталандом. Помер під час своєї каденції у 1347 році. Остання згадка про Кнута Йонсона відноситься до 25 вересня 1345 року, а вже 18 березня 1347 року він вже був померлим.