Філіппа де Авен: відмінності між версіями

'''ФіліпаФілі́па де АвенАве́н '''або '''Філіпа Генегау '''([[Французька мова{{lang-fr|фр.]] ''Philippa de Hainault}}; ''[[24 червня]] [[1314]] - — [[15 серпня]] [[1369]]) - — королева Англії, дружина [[Едуард ІІІ|Едуарда ІІІ]]. НазванаЇї назвали на честь прадіда - — французького короля [[Філіп III Сміливий|Філіпа ІІІ]].

Філіпа буланародилась народжена ву [[Валансьєнн]]і в графстві [[Ено (графство)|Ено]] (Генегау) 24 червня 1314 року. ЇЇ батьком був [[Вільгельм І де Ено]], граф Ено, Голандії і Зеландії, а мати -&nbsp;— [[Жанна Валуа, графиня Ено|Жанна Валуа]], внучка Філіпа ІІІ<ref>Leese, Thelma Anna, &nbsp;''Blood royal: issue of the kings and queens of medieval England, 1066–13991066—1399'', (Heritage Books Inc., 2007), 140</ref>. Вона була однією з восьми дітей і третьою з п'яти дочок. ЇЇ старша сестра [[Маргарита І, графиня Голандії|Маргарита]] одружилася з імператором [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] [[Людовик IV (імператор Священної Римської імперії)|Людовіком IV]] в 1324 році.

Шлюб &nbsp;з [[Едуард III|Едуардом]] був укладений з політичних мотивів: у 1326 році Вільгельм I допоміг матері майбутнього англійського короля зібрати військо для повалення [[Едуард II|її чоловіка]] . Незважаючи на це, за словами [[Жан Фруассар|Жана Фруассара]], сімейне життя Едуарда і Філіппи була на рідкість вдалим.

За повідомленням Фруассара, в [[1326 |1326 році]]році, будучи разом з матір'ю при дворі Вільгельма I,  Едуард приділяв Філіпі більше уваги, ніж іншим її сестрам. [[Ізабелла  Французька]]  і її син провели в [[Валансьєнн|Валансьєні]] вісім днів, перш ніж відправитися з найманим військом, на чолі якого стояв дядько Філіппи Йоганн Геннегау, в похід проти Едуарда II. Договір про заручини Едуарда з дочкою Вільгельма I був підписаний Ізабеллою [[27 серпня]] в місті [[Мон (місто)|Мон]], королева зобов'язувалася укласти шлюб не пізніше, ніж через два роки. Придане нареченої було надано в розпорядження королеви негайно: за допомогою грошей, військ і флоту Геннегау вона вдало вторглася в Англії і скинула Едуарда II.

[[FileФайл:Philippa of Hainault Arms.svg|left|thumb|235x235px|Герб Філіпи де Авен]]

[[18 жовтня]] [[1327]] король, який перебував у [[Ноттінгем]]і<ref>ВУ цей час король разом з Мортімером брав участь в бойових діях проти [[Роберт I Брюс|Роберта І]].</ref>, уповноважив єпископа Лічфілда і Ковентрі на здійснення його одруження з «благородною дівчиною Філіппою Геннегау». Він також наказав Бартоломью Бергершу, констеблеві [[Дувр]]а, зустріти графа Вільгельма Геннегау з його дочкою Філіпою, а представникам короля тих земель, через які можуть пройти граф, його дочка та їх свита, надавати їм необхідну допомогу.

Незабаром після отримання папського дозволу Філіпа відпливлавідбула до Англії з Вісану разом з Йоганном Геннегау та свитою, висадилася в Дуврі й прибула до Лондона [[23 грудня]] [[1327]]. В урочистій зустрічі Філіппи брало участь духовенство, лорд-мер і аристократія столиці Англії. Вінчання Едуарда і Філіппи відбулося в [[Йорк]]у [[24 січня]] [[1328]]. Пишна церемонії, що проходила в Йоркському соборі, була відзначена присутністю ста представників аристократії Шотландії, які прибули для укладення миру з Англією, який гарантувався шлюбом молодшої сестри короля [[Джоан Тауерська|Джоани]] зі [[Давид II (король Шотландії)|спадкоємцем шотландського престолу]]. Після весілля дядько королеви відбув на батьківщину з багатими дарами. У свиті Філіпи до Англії прибув хроніст Жан Ле Бель і Вільям Мауна, що пізніше прославився як один з найздібніших воєначальників. У Філіппи, всупереч звичаю, не було свого двору, не отримала вона від свекрухи і земельного наділу, на володіння яким за життя чоловіка мала право в якості королеви-дружини. Її коронація була відкладена на невизначений час. На думку дослідників, Ізабелла навмисно тримала невістку на задньому плані, побоюючись втратити свій вплив на сина і, разом з ним, свою владу<ref>Уейр, 2010, с. 425—426</ref>. На сесії Парламенту, що проходила в травні [[1328]] Едуард III намагався добитися виділення для дружини [[Лен (феод)|феоду]] та 15 000 фунтів річної ренти. Однак у королівській скарбниці, в якій на момент падіння Едуарда II було 60 000 фунтів, майже нічого не залишилось<ref>Уейр, 2010, с. 433</ref>.

[[15 червня]] 1330 в Вудстокському палаці Філіпа народила першу дитину, [[Едуард Чорний Принц|Едуарда]], що пізніше прославився під ім'ям Едуард Чорний принц. Народження спадкоємця так обрадувало короля, що Катрін де Монакют, яка першою повідомила йому цю новину, отримала в подарунок неймовірно велику суму -&nbsp;— 500 марок.

[[FileФайл:Philippa of Hainault.gif|thumb|275x275px|Коронація Філіпи де Авен]]

Восени 1330 Едуард, роздратований зв'язком своєї матері з Мортімером і розумівши усю небезпеку свого положення, відсторонив Ізабеллу від правління, заарештував і стратив Мортімера, взявши владу в свої руки. Ставши повноправним монархом,  Едуард оголосив, що буде керувати «відповідно до прав і здоровим глуздом, що підходить нашій королівській гідності»<ref>Wilkinson, Bertie, The constitutional history of England, 1216—1399, with select documents (London, New York, Longmans, Green [1948-1958]), II , 173-4</ref>. Молодий Едуард втілював в собі якості, які робили його в очах оточення ідеальним лицарем. Філіпа, яка отримала виховання при одному з вишуканіших дворів Європи, була зразковою дружиною справедливого і освіченого короля, покровителькою людей мистецтва і вчених, законодавицею мод.

Едуард припинив зловживання колишнього режиму і звернув увагу на зростання добробуту країни, приділяючи особливу увагу розвитку торгівлі та ремесел. У [[1330-ті|1330-х]] роках було покладено початок виробництва високоякісних вовняних тканин, які стали пізніше основним джерелом доходу країни, яка до тих пір лише експортувала сировину. Можливо, під впливом Філіпи король запросив ткача з Фландрії Джона Кемпа. В одному з перших документів, підписаних ним,  Едуард обіцяв безпеку і всіляку підтримку самому Кемпу, його рідним і слугам в тому випадку, якщо він займеться своїм ремеслом в Англії<ref>An Historical Geography of England (ed. H. C. Darby) 230.</ref>. Фламандських ткачів вабила до країни дешевизна і доступність сировини, розвинена торгівля і стабільність. Вони влаштувалися переважно в [[Норвіч]]і (графство [[Норфолк]]),  Йорку і Кренбуне (графство Кент). Під час поїздки Едуарда III по східній частині країни,  Філіпа особисто відвідала поселення фламандських ткачів в Норвічі.

В [[1332 |1332 році]]році до Едуарда за підтримкою звернувся претендент на шотландський престол [[Едуард Балліол, король Шотландії|Едуард Балліол]]. У наступному році Едуард, готуючись до вторгнення в Шотландію, переніс двір в Йорк, а навесні осадив Берік. Філіпа супроводжувала чоловіка, і, поки тривала облога Беріка, перебувала в замку Бемборо ([[Нортумберленд]]). Шотландський регент при малолітньому королі Давиді, [[Арчибальд Дуглас (рицар)|Арчибальд Дуглас]], намагаючись відвернути увагу Едуарда, блокував Бемборо. Проте англійський король поклавшись на мужність дружини і надійність замку, не зняв облоги з Беріка, а після нанесення поразки шотландцям у [[Битва біля Халідон Гілла|битві біля Халідон Гілла]], увійшов до міста [[20 липня]].

[[1336 |1336 року]]року, супроводжуючи Едуарда в четвертій кампанії проти шотландців,  Філіпа народила свого третього сина, названого Вільямом Хатфілд, в невеликому йоркширському селі. Цей немовля померло, проживши декілька тижнів, і було поховане з королівськими почестями в Йоркському соборі.

[[FileФайл:EDuard Filpa.jpg|thumb|278x278px|Статуї [[Едуард III|Едуарда ІІІ]] і Філіпи де Авен з могил в [[Вестмінстерське абатство|Вестмінстерському абатстві]]]]

У [[1338 |1338 році]]році Едуард, претендуючи на французьку корону, почав війну з [[Філіп VI Валуа|Філіпом VI]]. Щоб добути кошти на військову кампанію, він заклав коштовності корони і зайняв величезну суму -&nbsp;— 300 000 фунтів. Фландрія стала плацдармом для англійських військ. У Антверпені, де на час бойових дій розташувався королівський двір,  Едуард прибув з Філіпою і молодшою дочкою. [[29 листопада]] Філіпа народила сина, що отримав за місцем народження ім'я [[Лайонел Антверп, герцог Кларенс|Лайонел Антверп]].

Наприкінці життя Філіпа дуже розповніла. Вона народила 14 дітей і пережила 9 з них. Троє її дітей померли від [[Чума|чуми]] в [[1348]].

[[15 серпня]] [[1369 |1369 року]]року Філіпа померла від хвороби, подібноїяка досупроводжувалась утворенням [[Набряк|Едеманабряків]] в(можливо це була [[серцева недостатність]] або [[цироз печінки]]), у [[Віндзорський замок|Віндзорському замку]], в віці 55 років. Похоронена в Вестмінстерському абатстві. Через 8 років помер Едуард ІІІ і був похований разом з дружиною.

* Квінс Коледж в [[Оксфордський університет|Оксфорді]] названий на честь Філіпи. Він був заснований в 1341 рокі одним з її священиків Робертом Еглесфілд<ref>[http://www.queens.ox.ac.uk/about-queens/history/ History &nbsp;— The Queen’sQueen's College]</ref>.

* ВУ пам'яті народу Філіпа зв'язана з легендою про [[Огюст Роден#.D0.93.D1.80.D0.BE.D0.BC.D0.B0.D0.B4.D1.8F.D0.BD.D0.B8 .D0.9A.D0.B0.D0.BB.D0.B5|Громадянгромадян Кале]], яких Едуард ІІІ помилував, піддавшись умовлянням вагітної жінки. Знамениту статую героїв цієї легенди створив в 1889 році для [[Кале]] скульптор [[Огюст Роден]].

ВУ шлюбі з Едуардом ІІ Філіпа народила 14 дітей:

* [[Едуард Чорний Принц]] (1330 - 13761330—1376)

* ''Уейр Е.'' Французская волчица &nbsp;— королева Англии. Изабелла / Пер. з англ. А. Немировой. &nbsp;—  М.: АСТ: Астрель, 2010. &nbsp;— 629 с. &nbsp;—  3000 экз. &nbsp;—  ISBN 978-5-17-041727-8. {{ref-en}}

* ''Agnes Strickland.'' Lives of the queens of England, from the Norman conquest: with anecdotes of their courts, now first published from official records and other authentic documents, private as well as public. &nbsp;— Philadelphia: Lea and Blanchard, 1840. &nbsp;— С. 173-205173—205. &nbsp;— 413 с. {{ref-en}}

* ''Francis Lancelot.'' The queens of England and their times. &nbsp;— 1848. &nbsp;— С. 203203—220. {{ref-220.en}}