Відкрити головне меню

Зміни

1979 року відбулася серія з трьох матчів між збірними СРСР і [[Національна хокейна ліга|Національної хокейної ліги]]. На [[Кубок виклику 1979|Кубку виклику]] виступав зі своїми партнерами по клубу: Олександром Скровцовим і [[Варнаков Михайло Павлович|Михайлом Варнаковим]]. В останньому матчі закинув шайбу у ворота, які захищав [[Геррі Чіверс]] (гравець «[[Бостон Брюїнс]]»). Протягом наступних чотирьох років був кандидатом до збірної, але грав лише у товариських матчах і на міжнародних турнірах (Кубок Швеції та турнір чехословацької газети {{не перекладено|Руде право|«Руде право»|cs|Rudé právo}}).
 
Вершиною спортивної кар'єри стала [[Хокей на зимових Олімпійських іграх 1984|Олімпіада]] в [[Сараєво]]. Збірна СРСР перемогла всіх суперників і вшосте здобула олімпійське золото. Ковін і Скворцов грали разом з [[Васильєв Михайло Олександрович|Михайлом Васильєвим]]. Їхня ланка закинула 12 шайб з 48 загальнокомандних. Особистий доробок центрального нападника — 8 очок в 7 матчах (5 шайб і 3 результативні передачі). За перемогу на Олімпіаді отримав почесне спортивне звання «[[Заслужений майстер спорту СРСР]]» і був нагороджений [[Орден Дружби народів|орденом Дружби народів]].
 
На третій розіграш Кубка Канади Віктор Тихонов викликав з горьківського клубу трьох нападників. На старті турніру вони провели найкращу гру в збірній. Варнаков і Скворцов забили двічі команді Чехословаччини, а Ковін всіляко допомогав партнерам (гра завершилася перемогою з рахунком 3:0).