Усть-Чорна: відмінності між версіями

| водойма =р. [[Тересва (річка)|Тересва]]

Розташоване в горішній частині річки [[Тересва (річка)|Тересви]] на висоті 526 метрів над рівнем моря, за 60 &nbsp;км від райцентру (місто [[Тячів]]) та за 190 &nbsp;км від обласного центру (місто [[Ужгород]]), у вузькій улоговині на стику трьох гірських масивів: [[Внутрішні Горгани|Внутрішніх Ґорґан]] (на півночі), [[Свидівець|Свидівця]] (на сході) та [[Красна (хребет)|хребта Красна]] (на заході). Сусідні села: [[Лопухів]], [[Красна (Тячівський район)|Красна]], [[Руська Мокра]].<ref name=":0">{{Cite book|title=Тящівщина. Історико-краєзнавчі нариси|last=Данилюк|first=М.В.|year=2012|publisher=Карпати|location=|pages=219|language=українська|isbn=}}</ref>

На сьогоднішній день (станом на 2016 рік) в Усть-Чорній проживає 1 543 мешканця, у 2012 році -&nbsp;— 1 486 мешканців та 438 домогосподарств, а у 1966 році населення складало 4 800 жителів.<ref name=":0" />

Німці-переселенці, які приїхали освоювати землі у верхів'ї [[Карпати|Карпат]] у 1815 році опинилися на розширеній частині долини. Місцевість вразила їх своєю красою і самобутністю, а поле серед гір виглядало вигідним місцем для заснування нового поселення. Тому, побачивши цю красу німці сказали: "«Це поле для королів"». Що по-німецьки звучить як Кьонінгсфелд (Королівське Поле). Спочатку було збудовано 8 хат і каплицю [[Римо-католицька церква|римо-католицької]] церкви, а з часом межі розширили.<ref name=":0" />

Щодо сучасної назви селища, то воно згадується у 1945 році в архівних документах після закінчення [[Друга світова війна|Другої світової війни]] та визволення [[Закарпаття]]. Складається із двох слів: "«Усть" -»&nbsp;— місце, де зливаються воєдино річки [[Брустурянка]] і [[Мокрянка (річка)|Мокрянка]] та "«Чорна" -»&nbsp;— через густі ліси, які здавалися темними на берегах потічка Чорний потік, який несе свої води через центр села.<ref name=":0" />

Історія села ропочинається у 1775 році, коли сюди за наказом [[Імператриця|імператриці]] [[Австро-Угорська імперія|Австро-Угорської імперії]], [[Марія-Терезія|Марії-Терезії]], направили 108 сімей [[лісоруб]]<nowiki/>ів для освоєння лісу та будівництва. Перші німці-переселенці (майстри по деревообробці та інші спеціалісти з лісової галузі) прийшли сюди на проживання із австрійських районів Ебен Зес, Бад Ішл, Гоізерн. Нові мешканці заготовляли та сплавляли ліс аж до Австро-Угорської імперії. Розбудовувати селище почали від моста через Чорний потік і далі в напрямку до Руської Мокрої. Коли чисельність населення зросла, то будівництво розпочали у напрямку села Красна.<ref name=":0" />

У 1950 році на базі колишніх лісових управ утворено Усть-Чорнянський лісокомбінат. Він вважався гігантом у своїй галузі до 1995 року. Лісокомбінат працевлаштовував молодь, займався лісовим господарством, лісозаготівлею, переробкою деревини, нові лісопосадки на місці лісосік, тощо. Усть-Чорнянський лісокомбінат мав у підпорядкуванні 12 лісництв, 5 лісопунктів, вузькоколійна залізниця, транспортно-ремонтний цех та відділ капітального будівництва, а також нижній склад у селищі [[Тересва (смт)|Тересва]]. Історія лісокомбінату закінчується в часи незалежності України, а після реорганізації (1996 рік) утворено Усть-Чорнянське державне лісомисливське господарство МП «ЛісІнвест». Зрештою, утворилися два відділення державного лісомисливського господарства –&nbsp;— Брустурянське (Лопухівське) і Мокрянське.<ref name=":0" />

1977 року на території села стало на одне велике підприємство більше -&nbsp;— відкрився філіал Київського заводу реле та автоматики. В нього входили цехи з термальної обробки металів та інструментальний.<ref name=":0" />

З 2004 року в Усть-Чорній відкрито будинок милосердя людей похилого віку. Єдиний будинок такого типу на весь Тячівський район, є спільним проектом Остравсько-Опавської Єпархіальної благодійної організації та благодійного фонду ім. Олександра Хіри. В ньому проживають 14 осіб похилого віку, а з 2014 року -&nbsp;— 20<ref>{{Cite web|url=http://tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_213637|title=новини про будинок милосердя|last=|first=|date=24.11.2014|website=http://tyachiv.com.ua|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.

З 2008 року в Усть-Чорній сформований окремий пост державної пожежної охорони смт. Усть-Чорна. Ще за часів існування лісокомбінату створено [[Футбол|футбольну]] команду «Лісоруб» (з 2000 року «Усть-Чорна»). Проведено три чемпіонати на кубок І.&nbsp;В. &nbsp;Чуси –&nbsp;— Героя Соціалістичної праці. В селищі функціонує міні-хлібопекарня (хліб на дровах), яка відкрита українсько-австрійським товариством «Кьонінгсфелд», є хостели, кафе і магазини.<ref name=":0" />

У 1956 році у селищі відкрито середню школу, де навчались учні не лише з Усть-Чорної, а й з навколишніх сіл (Лопухів, Руська Мокра та Німецька Мокра). Станом на 2012 рік в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів навчалося 269 учнів.<ref name=":0" />

У селищі знаходиться та діє дільнична лікарня на 85 місць. При лікарні відкрито бальнеологічне відділення для людей із захворюваннями периферійної нервової системи. В 90-х роках на території селища започаткували ряд приватних оздоровчих комплексів, які мають на меті покращити здоров'я відпочивальників.<ref name=":0" />

Оксільки перші поселенці сповідували католицьку віру, то богослужіння велося на німецькій мові і лише за римо-католицьким обрядом. 1815 рік -&nbsp;— зведення каплички римо-католицької церкви. 1890 рік –&nbsp;— побудовано костел  &nbsp;Марії-Магдалини у готичному стилі, що зберігся і по нині. По завершенню будівництва церкви у ній встановили на хорах орган. Костьол, який є архітектурною пам'яткою, функціонує і сьогодні, де проводяться паралельні богослужіння римо-католиків та греко-католиків<ref name=":0" /> .   

В Усть-Чорній діяв лікувально-оздоровчий комплекс «Ялинка» на 300 місць, розташований на висоті 503 метри над рівнем моря. Відвідували його туристи з Німеччини, Австрії, Чехії та Словаччини. На даний момент (2016 рік) заклад знаходиться у занедбаному стані<ref>{{Cite web|url=http://chas-z.com.ua/news/13074|title=Занепад "Ялинки"|last=|first=|date=06.01.2015|website=http://chas-z.com.ua|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.

Кожного року усть-чорнянці святкують день літнього сонцестояння (ніч з 21 на 22 червня). Називається це дійство свято "«шайбликів"». Це автрійське свято, яке святкують лише на цій території (в Австрії про нього вже забули давно). Суть святкування -&nbsp;— запалити у великій ватрі дерев'яний "«шайблик"» (схожий на шайбу) і вдарити ним об поміст, щоб шайблик крутився і летів у прірву<ref>{{Cite web|url=http://tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_90|title=В Усть-Чорній досі живуть тірольські традиції|last=|first=|date=|website=http://tyachiv.com.ua|publisher=|language=українською|accessdate=}}</ref>.

1. Данилюк, М. В. (2012). Тящівщина. Історико-краєзнавчі нариси (українська). Карпати. с. 219.