Брустури (Тячівський район): відмінності між версіями

 

==Історія==

Вперше село згадується в письмових джерелах XVII століття (приблизно з 1638 року)<ref name=":0" />. Але його правдешня історія починається ще у давнину (до приходу [[Угорці|угорців]] в 896 році), коли [[Русини|русинські]] і [[Волохи|волоські]] [[Пастух|пастухи]] на [[Полонина|полонинах]] випасали овець та худобу, освоювали полонинні, низинні землі на берегах рік Брустурянка та [[Яблуниця (притока Брустурянки)|Яблуниця]] і поселялися там.

 

Німецькі [[Колоніст|колоністи]], які заснували [[Німецька Мокра|Німецьку Мокру]] розселилися також і поміж русинами. Їхнє завдання - організувати сплав лісу з приток річок Яблуниця, [[Турбат (річка)|Турбат]], Плайська, [[Бертянка]]. За часів [[Марія-Терезія|Марії-Терезії]] ліс сплавляли по річці Брустурянка в напрямку до [[Тересва (річка)|Тересви]]. Ці матеріали використовувався для укріплення соляних шахт у [[Солотвино|Солотвині]].

 

До кінця 40-х років ХХ століття головною вірою Брустур була греко-католицька. Хоча першу церкву побудовали у присілку Яблуниця ще у першій половині XVІІ століття. У 1805 році в центрі села зведено дерев'яну церкву Михайла Архангела, яка знесли після побудови у 1941 році цегляної церкви. Вона діє і по сьогоднішній час як [[Православна церква|православна]].

 

26 лютого 1792 року за указом короля [[Угорщина|Угорщини]], задля збереження духу вірних горян, відкрили 23 школи з русинською мовою навчання, в тому числі і в Брустурах. Оскільки, школа була королівською, то і фінансувалась вона з казни короля.

 

У 1920 році Брустури увійшли до складу [[Чехословаччина|Чехословаччини]]. За часи правління чехословацької влади побудовано [[Вузькоколійна залізниця|вузькоколійну залізницю]] під самі вершини Карпат. Існувала вузькоколійка аж до руйнівного паводку 1998 року.

 

Березень 1939 - жовтень 1944 - Брустури під угорсько-фашистською окупацією. Побудовано захисну [[Лінія Арпада|лінію Арпада.]] В повоєнні роки жителі Брустур втікали до Радянського Союзу в пошуках кращого життя, а знайшли його в таборах [[ГУЛАГ|ГУЛАГу]].

 

Трагедією обернулися воєнні часи для [[Євреї у Другій світовій війні|євреїв]], які у довоєнний час складали майже чверть населення Брустур. У 1942 році угорсько-фашистські війська відправили євреїв до [[Німеччина|Німеччини]] (звідки ніхто так і не повернувся).

 

У жовтні 1944 року Брустури спалили війська фашистської Угорщини. Більш ніж сто жителів села пішли воювати добровольцями до корпусу Людвіка Свободи та вступили до лав [[Червона армія|Червоної Армії]]. Їхні імена викарбували на [[обеліск]]<nowiki/>у, який зараз стоїть у центрі села.

 

У 1952 році розпочав свою трудову діяльність майбутній [[Герой Соціалістичної Праці|Герой Соціалістичної праці]], переможець міжнародних змагань лісорубів на виставці «<nowiki/>[[Експо-67]]<nowiki/>» у [[Монреаль|Монреалі]] [[Іван Васильович Чуса]]. Багато людей входить у когорту почесних орденоносців Радянського Союзу:  І.І. Фабрицій, Д.Д. Дзюзяк, І.В. Бурса, І.С. Бодня, Д.М. Бурса, Д.Д. Петруняк, Ю.В. Золотар та багато інших, які своєю працею звеличили професію лісоруба.

 

На території села діє [[державне підприємство]] «Брустурянський ЛМГ» &nbsp;— одне з найбільших в Україні (26,5 тис. га. лісів)., з його підрозділами: Плайське лісництво, Турбатське лісництво, Кедрянське лісництво, Лопухівське лісництво.