Маланюк Євген Филимонович: відмінності між версіями

нема опису редагування
(категоризація)
Немає опису редагування
У 1930-х роках письменник плідно співпрацював із [[львів]]ським журналом «[[Літературно-науковий вісник]]» (із 1932 — «Вісник»), редактором якого був відомий політик, критик, літературознавець [[Дмитро Донцов]]. Зв'язки з зазначеним виданням не припинялися упродовж усього періоду перебування Є. Маланюка у Варшаві. У польській столиці організовується літературний гурт [[Танк (група)|«Танк»]], до якого входять [[Юрій Липа|Ю. Липа]], О. Теліга, [[Павло Зайцев|П. Зайцев]], Н. Лівицька-Холодна, [[Авенір Коломиєць|А, Коломиєць]], [[Юрій Косач|Ю. Косач]] та ін. Безперечним лідером групи був Є. Маланюк. Але коли гурт трансформувався в інше утворення — [[Ми (літературна група)|«Ми»]] — і став видавати однойменний журнал, що породило гостру полеміку з Д. Донцовим, склалася вкрай напружена ситуація. Є. Маланюк розірвав зв'язки з групою «Ми» і поновив співпрацю з «Вісником».
 
На варшавський період припадає вихід у світ наступних книг поета: «[[Земля й залізо]]» ([[Париж]], 1930), «Земна мадонна» ([[Львів]], 1934), «Перстень Полікрата» (Львів, 1939), «Вибрані поезії» (Львів; [[Краків]], 1943). Значно пожвавлюється публіцистична і наукова діяльність Є. Маланюка, з'являються десятки статей, нарисів, есе, в яких він осмислює набутки вітчизняної і світової культури ([[Тарас Шевченко|Т. Шевченко]], [[Микола Гоголь|М. Гоголь]], [[Пантелеймон Куліш|П. Куліш]], [[Яків Щоголев|Я. Щоголев]], [[Григорій Чупринка|Г. Чупринка]], [[Іван Бунін|І. Бунін]], [[Микола Бажан|М. Бажан]], [[Святослав Гординський|С. Гординський]], [[Василь Ґренджа-Донський|В. Ґренджа-Донський]], [[Зореслав]] та ін.). Публікуються переклади з інших літератур ([[Шарль Бодлер]], [[Йозеф Сватоплук Махар]], [[Микола Гумільов]]).
 
У Варшаві поет познайомився з польськими митцями, такими як [[Юліан Тувім|Ю. Тувім]], [[Ярослав Івашкевич|Я. Івашкевич]], [[Ян ЛехоньЛєхонь|Я. Лехонь]] — представниками відомої групи [[СкамандритиСкамандр (літературна група)|Скамандритів]], а також з [[Леонард Подгорський-Околув|Л. Подгорським-Околувом]], [[Станіслав Стемповський|С. Стемповським]] та [[Юзеф Лободовський|Ю. Лободовським]]. Є. Маланюк намагався побудувати діалог між польськими та українськими митцями, незважаючи на несприятливі політичні умови. Польські поети високо цінували творчість Є. Маланюка, перекладали його твори.
 
У Варшаві доля звела Євгена Маланюка зі співробітницею чеського посольства Богумілою Савицькою, що з часом стала його другою дружиною. У 1933 році в подружжя народився син Богдан. Друга світова війна порушила сімейну ідилію. Богуміла все частіше виїздить із сином до рідних у Прагу, а Євген підзаробляє, де може: вчителем у Варшавській православній семінарії, перекладачем текстів до кіно-хронік, часто живе надголодь.
* «Стилет чи стилос» (Подєбради, Чехословаччина, 1925)
* «Гербарій» (Гамбург, 1926)
* «[[Земля й залізо]]»[http://elib.nplu.org/view.html?&id=7278 Земля й залізо]» (Париж, 1930)
* «Земна мадонна» (Львів, 1934)
* «Перстень Полікрата» (Львів, 1939)
1155

редагувань