Флогістон: відмінності між версіями

'''Флогістон''' ({{lang-el|φλογιστόν}} - — займистий, горючий) - — в уявленнях хіміків [[XVIII ст.]] гіпотетична основа горючості, особлива невагома речовина («вогненна субстанція», "«вогняна матерія"»), що нібито міститься в усіх горючих речовинах і вивільнюється з них при [[горіння|горінні]].

Термін введений [[Йоган Бехер|Йоганом Бехером]] і [[Георг Шталь|Георгом Шталем]] у [[1703]] році для пояснення процесів горіння. Флогістон уявляли як невагому [[рідина|рідину]], що вилітала з речовини при спалюванні. У той час вважалося, що [[метал]]  — це сполука «землі» (оксиду металу) із флогістоном, і при горінні метал розкладається на «землю» і флогістон, який змішується з повітрям і не може бути відділений від нього. Збільшення маси металу при згорянні пояснювали від'ємною масою флогістону. Здатність виділяти флогістон з [[повітря]] приписували [[рослини|рослинам]].

Гіпотеза флогістону була першою теорією в хімії і дозволила узагальнити безліч хімічних реакцій. Це було помітним кроком на шляху становлення хімії як науки. У 70-x роках XVIII століття теорію флогістону було спростовано працями Антуана Лавуазьє, завдяки яким її змінила інша  — киснева теорія горіння.

== Див. також ==

* Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.).  — СПб., 1890—1907.