Карл V Мудрий: відмінності між версіями

'''Карл V Мудрий'''<ref>[http://fmg.ac/Projects/MedLands/CAPET.htm#_Toc154137015 Sa généalogie sur le site Medieval Lands] {{ref-fr}}</ref> ({{lang-fr|Charles V le Sage}}; *[[21 січня]] [[1338]], [[Венсен]]&nbsp;— †[[16 вересня]] [[1380]], [[Боте-сюр-Марн]])&nbsp;— [[Монархи Франції|король Франції]] з [[1364]] по [[1380]] роки з династії [[Валуа]]. Старший син короля Франції [[Іоанн II Добрий |Іоанна II]] і його першої дружини [[Бонна Люксембурзька |Бонни Люксембурзької]]. У 1356—1360 роках і на початку 1364 (під час перебування батька, Іоанна II, в англійському полоні)&nbsp;— регент Франції. Його царювання знаменує собою кінець першого етапу [[Столітня війна |Столітньої Війни]]: Карл V зміг практично повністю повернути території, втрачені його попередниками, і відновити владу над державою.

Карл народився в Венсенському замку 21 січня 1338 року<ref>{{harvsp|Delachenal|1903|p=94-98}} {{ref-fr}}</ref>. Він виховувався з іншими дітьми свого віку. Пізніше він залишався близьким із людьми які оточували його серед них були дядько Філіп Орлеанський, три його брати Людовик, [[Жан (герцог Беррійський)|Жан]] і [[Філіп II Сміливий |Філіп]], а також Людовик Бурбон, Едуард Бар, Роберт Бар, Годфрі Брабанта, Людовик д'Етамп, Луї Евре (брат Карла Злого), Жан Артуа, Карл Артуа, Карл Алансон і Філіп I, герцог Бургундії<ref>{{harvsp|Autrand|1994|p=26}}</ref>.

Його наставник, ймовірно, Сильвестр Кервель<ref>{{harvsp|Autrand|1994|p=27}} {{ref-fr}}</ref>, який вчить його [[Латинь|Латині]] і [[граматика|граматики]]. Його мати і бабуся по батьківській лінії помирають від [[чорна смерть |чуми]] в 1349 році, коли він тільки закінчив навчання. Його дід, [[Філіп VI Валуа |Філіп VI]], помер наступного року в 1350<ref>{{harvsp|Autrand|1994|p=28}}</ref>. Після смерті діда його батько стає королем, а Карл першим [[Дофін]]ом.

Граф Гумберт (Гумберт) II, що розорився і залишилося без спадкоємців після смерті єдиного сина, вирішив продати землі [[Дофіне]]<ref>{{harvsp|Autrand|1994|p=70}} {{ref-fr}}</ref>, які входили до складу [[Священна Римська імперія |Священної Римської імперії]]. Але так як ні [[папа римський |папа]], ні імператор не відреагували на його пропозицію, то він уклав угоду з французьким королем [[Філіп VI Валуа |Філіпом VI]]. Згідно з угодою, ці землі повинні були бути передані синові майбутнього короля Іоанна Доброго. Таким чином, Карл, старший син Іоанна, став першим [[дофін]]ом у французькій історії. Йому ледь виповнилося 11 років, проте вже тоді він вперше відчув тягар влади на своїх плечах. Карл привів до присяги прелатів і отримав [[оммаж]] від своїх нових [[васал]]ів.

Контроль над цими землями був дуже важливий для Франції, так як Дофіне знаходилося в долині [[Рона (річка) |Рони]], через яку проходив найважливіший ще з часів [[Античність |античності]] торговий шлях, що з'єднує Середземноморський регіон і північ Європи . Французи, таким чином, могли тепер безпосередньо зв'язуватися з [[Авіньон]]ьом, папським містом і найважливішим дипломатичним центром всієї середньовічної Європи. Незважаючи на свій юний вік, дофін почав домагатися, щоб його піддані визнали свого нового пана, а також втрутився в міжусобну війну між його васалами<ref name = "Autrand76" />. Тоді він отримав перший досвід управління, який надзвичайно пригодившийсястав йому в пригоді у майбутньому.

8 квітня 1350 в [[Тен-л'Ермітаж]] дофін одружився на [[Жанна де Бурбон |Жанні де Бурбон]] внучці [[Карл Валуа | Карла Валуа]] який доводився йому прадідом. Для цього йому довелося попередньо отримати у папи дозвіл на шлюб з родичкою<ref name="Autrand76"/>. Можливо, саме таке близьку спорідненість стало причиною психічного захворювання [[Карл VI Божевільний|Карла VI]] і послабило здоров'я інших дітей Карла і Жанни. Шлюб був укладений пізніше, ніж збиралися, через смерть матері Карла [[Бонна Люксембурзька |Бонни Люксембурзької]] та його бабусі [[Жанна Бургундська (Хромоножка) | Жанни Бургундської]], загиблих під час епідемії [[Чорна смерть |чуми]] 1349 року<ref name=""Autrand75">{{harvsp|Autrand|1994|p=75}}</ref> (в той момент Карл поїхав від двору в Дофіне). Та й сам дофін переніс важку хворобу, від якої ніяк не міг оговтатися з серпня по грудень 1349. Через розгорілоївиниклу у Франції епідеміїепідемію [[Чорна смерть|чуми]] люди боялися великих скупчень народу, тому весілля дофіна пройшла досить скромно, при малій кількості свідків.

22 серпня 1350 помер дід дофіна, король Філіп VI. Карл був викликаний в [[Париж]], а 26 вересня 1350 брав участь в [[Реймс]]і в коронації свого батька Іоанна II. Тоді ж останній зробив Карла лицарем [[Орден Зірки |Ордена Зірки]]. Однак спадкове право на престол як самого Іоанна, так і всього роду [[Валуа]], ставилося деякими феодалами під сумнів. Батько Іоанна, Філіп VI, якого іноді називали «знайденим королем» ({{lang-fr|roi trouvé}}), втратив всяку довіру своїх підданих після нищівної [[Битва при Кресі |поразки при Кресі]], втрати [[Кале]], внаслідок згубних наслідків епідемії [[Чума|чуми]] та знецінення грошей. Тому королівська партія зіткнулася з опозиційними настроями, розповсюдились по всій країні. Одну з таких протиборчих партій очолив [[Карл II (король Наварри) |Карл II Наваррський]], прозваний Злим, чия мати [[Іоанна II (королева Наварри) |Жанна]] відмовилася в 1328 році від французької корони на користь наваррської. Карл II в той момент став старшим представником свого роду. Амбітна людина, він зумів об'єднати навколо себе всіх незадоволених правлінням першого Валуа. У цій справі його підтримували родичі та їхні союзники: сім'ї з Булоні (граф Булонський, кардинал, два їх брата і їх родичі з Оверні), Шампанський барони, вірні Жанні наварского (матері Карла Злого і внучки [[Іоанна I Наваррськая | останньої графині Шампанський ]]), а також прихильники [[Роберт III д'Артуа | Роберта д'Артуа]], вигнаного з французького королівства Філіпом VI. Більше того, Карл Злий спирався на могутній [[Паризький університет]] і на торговців північно-західній частині Франції, які жили тільки завдяки торгівлі через [[Ла-Манш]].

==== спробаСпроба втечі ====

=== ГенеалогіяПримітки ===