Полонина Боржава: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
Немає опису редагування |
||
Рядок 98:
До полонини Боржава примикає полонина [[Кук (гора)|Кук]] (1361 м), яку часто розглядають як подовження Боржави. До Боржави також відносять хребет [[Палений Грунь]].
Хребет починається біля смт [[Міжгір'я (смт)|Міжгір'я]] масивом гори Кук (за іншими даними — хребтом Палений Грунь), далі через перевал [[Присліп (Боржава)|Присліп]] (938 м) і гору Ополонок (1171 м) тягнеться на північний захід з поступовим набором висоти. Від гори [[Великий Верх]] (1598 м) у тому ж напрямку (на [[Воловець]]) висоти зменшуються — [[Плай (Боржава)|Плай]] (1350 м), [[Темнатик]] (1344 м), а на південний захід збільшуються до гори Стій (1681 м), далі хребет дуже різко обривається.
Центром ландшафту є вершина [[Великий Верх]] (1598 м) де перетинаються два головних хребти. Перший хребет простягається з південного сходу на північний захід на 17 км, розпочинається кількома безіменними верши¬нами, що виходять за ВМЛ заввишки 1194 м, 1189 м і 1212 м, Граб — 1374 м, Магура-Жиде — 1517 м, Курта — 1459 м, Гемба Велика — 1494 м і Гемба Мала — 1430 м, Великий Верх — 1598 м, Багно — 1318 м, [[Плай (Боржава)|Плай]] — 1350 м, [[Темнатик]] — 1344 м. Другий хребет, перпендикулярний до першого, простягається з пів¬денного заходу на північний схід на 10 км. Тут знаходяться вершини: Скалянка — 1254 м, Зиньова — 1367 м, Стій — 1681 м та ін.<ref>Байцар А. Л., Байцар І. А. Верхня межа лісу в ландшафті Полонина Боржава, її охорона та оптимізація / А.Байцар, І. Байцар // Проблеми геоморфології і палеографії Українських Карпат і прилеглих територій. Збірник наук. праць. – Львів, 2016. - С. 32-38. </ref>
На південних схилах хребта бере свій початок річка [[Боржава (річка)|Боржава]], що прорізує широку долину у [[Вигорлат-Гутинський хребет|Вигорлат-Гутинському (Вулканічному) хребті]] та впадає в [[Тиса|Тису]]. На півночі та північному сході Полонина Боржава межує із [[Воловецька верховина|Воловецько-Міжгірською верховиною]].
Пригребеневі поверхні вирівняні, з конусуватими вершинами. Західні схили — круті, у нижній частині покриті [[бук|буковими пралісами]] з окремими хвойними деревами. Південні та східні схили — більш спадисті, вкриті ділянками лук ([[полонина]]ми на західних схилах). Північні схили йдуть униз крутими (місцями скелястими) урвищами в долину річки [[Рипинка|Рипинки]] та [[Воловецька верховина|Воловецької верховини]].
Рядок 107 ⟶ 111:
[[Файл:Водоспад Шипіт (серпень 2015).jpg|thumb|305px|Водоспад [[Шипіт (водоспад)|Шипіт]]]]
На Полонині Боржава [[Верхня межа лісу в Українських Карпатах|верхню межу лісу (ВМЛ)]] утворюють [[ПТК]] з [[бук]]овими лісами (за винятком частини північно-західного схилу ландшафту). ВМЛ проходить тут на висоті 900—1200 м н.р.м. На Полонині Боржава ландшафтна (природна) ВМЛ взагалі не збереглася. Поконтурна реконструкція післялісових ПТК засвідчила, що ВМЛ раніше проходила на висоті 1450—1500 м н.р.м. (максимальна висота Полонини-Боржави — г. Стій 1677 м н. р. м.). Підтвердження цього — окремі екземпляри смереки, що трапляються на західних схилах г. Великий Верх до висоти 1500 м н.р.м. (середня висота смерек 1,0–1,5 м). Незаперечним доказом цього є знахідки К. Малиновським і В. Мельничуком у 1955 р. високогірних субальпійських видів під горою [[Граб (гора)|Граб]] на висоті 1420 м н.р.м., а також М. Малохом у 1931 р. на г. Темнатик (1347 м н.р.м.).<ref>Байцар А. Л. Верхня межа лісу в ландшафтах Українських Карпат, її охорона та оптимізація / А.Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 45.– Львів, 2014. — С. 166—177.</ref><ref>Байцар А. Л. Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах та їх охорона // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 40. Частина І. — Львів, 2012, с. 101—107.</ref>
[[Бук]]ові деревостани світловою повнотою 0,6—0,7 і висотою 16—20 м різко змінюються трав'яно-чагарниковою рослинністю. Окремі буки в смузі ВМЛ характеризуються погнутими товстими стовбурами, на яких зустрічається багато наростів та потовщень. Крона у них починається над землею і має переважно асиметричну форму. У зоні ВМЛ серед бучин найбільш поширені асоціації: зубницеві, безщитникові, аденостилові і осоково-злакові. Букове [[криволісся]] зустрічається рідко. Дерева в таких ПТК мають серпоподібну форму і стеляться вздовж по схилу. Нижні частини стовбурів стеляться по землі на відстані 1—1,5 м, а верхні серпоподібно підіймаються вертикально. Бук досягає у висоту 2—3 м.<ref>Байцар А. Л., Байцар І. А. Верхня межа лісу в ландшафті Полонина Боржава, її охорона та оптимізація / А.Байцар, І. Байцар // Проблеми геоморфології і палеографії Українських Карпат і прилеглих територій. Збірник наук. праць. – Львів, 2016. - С. 32-38. </ref>
[[Ялина]] (смерека) в смузі елементарних ПТК, що формуються в зоні ВМЛ практично відсутня. Поодинокі жалюгідні деревця смереки зустрічаються на схилах різних експозицій г. [[Плай (Боржава)|Плай]], а на південно-східному відрозі вершини на незначній площі (0,5 га) вище ПТК з буковими деревостанами зустрічаються природні комплекси зі смерекою. Від г. [[Плай (Боржава)|Плай]] по хребту аж до г. [[Великий Верх]] зустрічаються поодинокі смереки висотою 0,5-1 м.<ref>Байцар А. Л., Байцар І. А. Верхня межа лісу в ландшафті Полонина Боржава, її охорона та оптимізація / А.Байцар, І. Байцар // Проблеми геоморфології і палеографії Українських Карпат і прилеглих територій. Збірник наук. праць. – Львів, 2016. - С. 32-38. </ref>
Вище ВМЛ — полонини. Практично вся полонина вкрита густим [[чорниця|чорничником]], на якому з липня по вересень місцеві мешканці збирають чорниці (яфини). Також є багато [[брусниця|брусниці]] та місцями [[лохина]].
Вище ВМЛ від висоти 1000—1100 м до 1500—1600 м післялісові ПТК зайняті біловусниками. Покривають вони в основному схили південних і південно-західних експозицій. Слабовипуклі вузькі повздовжньо-хвилясті гребені другорядних хребтів зайняті червонокострицевими луками.<ref>Байцар А. Л., Байцар І. А. Верхня межа лісу в ландшафті Полонина Боржава, її охорона та оптимізація / А.Байцар, І. Байцар // Проблеми геоморфології і палеографії Українських Карпат і прилеглих територій. Збірник наук. праць. – Львів, 2016. - С. 32-38. </ref>
Найвища вершина масиву Боржава — гора Стій (1681 м) — лежить на південно-західній віднозі масиву. Раніше на ній стояли військові антени, які було видно зі значної відстані з багатьох місць Закарпаття. Нині антени демонтовано.
Рядок 160 ⟶ 170:
* ''Ковальчук І. П.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=37066 Божава — гірський масив] // {{ЕСУ/3}} — С. 288.
* ''Байцар А. Л. ''Верхня межа лісу в ландшафтах Українських Карпат, її охорона та оптимізація / А.Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 45.– Львів, 2014. — С. 166—177
* ''Байцар А. Л., Байцар І. А. ''Верхня межа лісу в ландшафті Полонина Боржава, її охорона та оптимізація / А.Байцар, І. Байцар // Проблеми геоморфології і палеографії Українських Карпат і прилеглих територій. Збірник наук. праць. – Львів, 2016. - С. 32-38.
== Посилання ==
* [http://karpaty.prygl.net/borzava.php Полонина Боржава]
| |||