Джеремі Айронс: відмінності між версіями

У [[1980]] році виступав на сцені [[Королівський Шекспірівський театр|Королівського Шекспірівського театру]], а невдовзі отримав невелику роль у біографічній стрічці [[Герберт Росс|Герберта Росса]] «Ніжинський». Справжню популярність актор завоював на початку 80-х років, виступивши майже одночасно у багатосерійній телевізійній адаптації роману [[Івлін Во|Івліна Во]] «[[Повернення в Брайдсгед (телесеріал)|Повернення у Брайтсгед]]» (''Brideshead Revisited'') та в головній ролі у фільмі [[Карел Рейш|Карела Рейша]] (''Karel Reisz'') «[[Жінка французького лейтенанта (фільм)|Жінка французького лейтенанта]]» ([[1981]]), де його партнеркою стала [[Меріл Стріп]].

 

 

Американські продюсери засипа́ли його пропозиціями. Пропонували йому навіть роль [[Джеймс Бонд|Джеймса Бонда]] — та він відмовився: його цікавили нестандартні проекти, такі, як «[[М. Баттерфляй]]» ([[1993]]) [[Девід Кроненберг|Дейвіда Кроненберга]], «[[Невловима краса (фільм)|Невловима краса]]» (''Io ballo da sola'', [[1996]]) [[Бернардо Бертолуччі]] та екранізація «[[Лоліта (фільм, 1997)|Лоліти]]» [[Володимир Набоков|Набокова]], створена у [[1997]] [[Едріан Лайн|Едріаном Лайном]]. Коли остання картина не вийшла у широкий прокат у [[США]], Айронс вирішив зробити перерву і почекати на справді гідні запрошення. На кіноекрани він повернувся у [[2000]] році — і з того часу знімається регулярно.