Римська республіка: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 52:
Спосіб правління встановився в Римі після вигнання царя Тарквінія Гордого (510/509). Прерогативи царської влади були розділені між двома посадовими особами, що обиралися щорічно, які спочатку називалися преторами, а потім [[консул]]ами. Внутрішня історія ранньої Римської республіки була історією боротьби перш за все між [[Патрицій|патріціями]] і [[Плебеї|плебеями]]. У Римі за часів царів існував фонд неподілених земель, так зване [[ager publicus]] — «суспільне поле». Він збільшувався за рахунок завойованих територій. [[Патрицій|Патриції]], будучи, як правило, військовими вождями, прагнули за рахунок суспільного поля примножити свої особисті володіння. Плебеї ж були позбавлені доступу до цих земель і політично безправні. Тому їх боротьба за землю перепліталася з вимогами політичних прав. В результаті тривалої боротьби плебеї досягли ряду успіхів: установи посади народного трибуна (494) для захисту інтересів плебеїв, допуску до консулата (367), відміни боргового рабства (326 - [[Гай Петелій Лібон Візол (консул 346 року до н. е.)|Закон Петелія]]) і ін.
Якнайдавніший обсяг римської території був дуже незначний: жерці «польового братерства» (fratres arvales), що існувало ще в епоху імператорів, щорічно здійснювали в святкування амбарвалій урочистий обхід римського поля, і цей обхід збігався, очевидно, з якнайдавнішою межею Р. території; вона мала в довжину 5 римських миль (1000 кроків) на правому березі [[
=== Завоювання Італії (340—268 рр. до н. е.) ===
|