Шклянка Григорій: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 35:
Вранці, 13 грудня 1944 року «Куліш» разом з хлопцями і сестрою перебували у с.Розжалові Радехівського району, коли почалася облава. Енкаведисти ходили від хати до хати із смолоскипами і палили. Тоді згоріло 63 хати і загинуло близько 60 людей. Декільком повстанцям, серед яких були «Куліш» і «Думка» вдалося прорватися з оточення.
19 січня 1945 року в Григорія і Євгенії народилася дочка, яку за проханням батька назвали Наталкою. Але «Куліш» так і не побачив свою донечку. Він продовжував боротьбу у підпіллі, а щоб не наражати рідних на небезпеку не навідувався додому. Проте, Євгенію часто викликали на допити до Сокальського НКВД. А одного разу, на допиті енкаведист розлив чорнило на стіл і дав Євгенії вишитий рушник з тризубом і сказав, щоб вона витерла. Але жінка зняла з голови хустину і нею витерла чорнило. Озвірілий енкаведист так побив Євгенію, що вибив зуба і на її чолі на все життя залишилася гуля.
У квітні 1945 року сотня «Галайди II» перейшла через радянсько-польський кордон, який йшов по річці Західний Буг, на так зване [[Закерзоння]] (Польща). Там залишилися українське населення, яке потерпало як від москалів так і від поляків.
Наближалися Великодні свята, і в цей час поверталася сотня «Куліша» через північну Ярославщину з рейду в Польщі. Саме у с.Охрапи зав’язався бій з большевицьким спецвідділом. Ворога було розбито, але в бою був важко поранений «Куліш» і двоє його стрільців. В той час до його мами, як згодом вона розказувала, прилетів голуб і стукав у її вікно.
[[Файл:Куліш.jpg|праворуч|180пкс]]