Відмінності між версіями «Тимчасовий уряд Албанії»

м
→‎Історія: replaced: в якості → як за допомогою AWB
м (додано шаблонАлбанія в темах)
м (→‎Історія: replaced: в якості → як за допомогою AWB)
3 грудня 1912 Османська імперія підписала умови перемир'я з Болгарією, Сербією і Чорногорією, і почала роботу [[Лондонська Конференція послів]], яка повинна була продиктувати представникам воюючих сторін умови миру і виробити план розділу колишніх османських володінь в Європі; албанське питання знаходився в центрі уваги конференції. 29 червня 1913 Конференція послів ухвалила рішення про статус албанської держави, що створювалась:: вона мала стати автономним суверенним спадковим князівством. Контроль за цивільною адміністрацією і фінансами покладалися на Міжнародну контрольну комісію, складену з представників шести держав-гарантів і одного делегата від Албанії.
 
Уряд Ісмаїла Кемалі вважалосявважався великими державами лише одним з існуючих локальних урядів; всі його спроби за підтримки [[Рим]]у і [[Відень|Відня]] домогтися визнання в якостіяк основного не увінчалися успіхом. Проте хоч його й не визнавали де-юре, з ним доводилося рахуватися де-факто. Влітку 1913 Тимчасовому уряду вдалося заручитися підтримкою північних гірських районів Албанії, а влітку Була зроблена спроба залучити на свій бік великого землевласника з Центральної Албанії [[Есад-паша Топтані|Ессада Топтані]]. Той погодився зайняти пост міністра внутрішніх справ, але повернувся до себе в [[Дуррес]] для формування нібито урядової жандармерії.
 
У вересні 1913 року в деяких населених албанцями районах Косово та Македонії спалахнуло албанське повстання під гаслами національного визволення і возз'єднання з Албанією. Воно було придушене сербськими військами, які стали просуватися вглиб власне албанської території, прагнучи встановити новий «стратегічний кордон». Сербський уряд змусив відступити лише через пред'явлений Австро-Угорщиною 18 жовтня [[Албанська криза|ультиматум сербському уряду]].
29 261

редагування