Куррат уль-Айн Хайдар: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Створено шляхом перекладу сторінки «Qurratulain Hyder»
Створено шляхом перекладу сторінки «Qurratulain Hyder»
Рядок 2:
Всенародно відома як "Айні Апа" серед своїх друзів і шанувальників, вона була донькою письменника і першовідкривача романів мовою урду [[Саджад Хайдар Їлдарім|Саджада Хайдара Їлдаріма]] (1880-1943). Її мати, Назар Захра, яка підписувалась спочатку як Бінт-і-Назрул Бакар (англ. Bint-i-Nazrul Baqar), а потім як Назар Саджад Хайдер (1894-1967), була також романісткою і [[протеже]] [[Мухаммаді Беґам]] і її чоловіка Сайед Мумтаз Алі, який і опублікував її перший роман.
 
== References ==
Письменниця отримала нагороду Індійської національної академії літератури у 1967 році за оповідання, написане мовою урду - پت جھڑ کی آواز'' (''[[Українська мова|укр]]. ''"Звуки падаючого листя"), ''1989 року здобула головну індійську національну літературну і поетичну премію [[Джнянпітх]] за твір ''Aakhir-i-Shab ke Hamsafar'' (укр. "Мандрівники до ночі") і найвищу нагороду Індійської національної академії літератури – стипендію Академії – у 1994 році. Також 2005 року письменниця отримала нагороду [[Падма Бхушан]] від [[Державна влада Індії|державної влади Індії]].
 
== Біографія ==
Куррат уль-Айн Хайдар народилася 20 січня 1927 року в місті [[Аліґарх|Аліґарх,]] [[Уттар Прадеш]] (хоча її сім’я походить з містечка Нехтаур), є однією з найвідоміших митців [[Література урду|літератури урду]]. Її було названо на честь визначної іранської поетеси Куррат уль-Айн Тахіра. "Куррат уль Айн''"'' буквально означає "втіха для очей" і використовується як зменшувально-пестливий термін. Ставши своєрідною основоположницею моди в літературі урду, вона почала писати в ті часи, коли [[роман]] глибоким корінням ще засідав як серйозний жанр світу літератури урду, який на той час був поетично зорієнтованим. Вона прищепила роману нову чутливість і привела до його лав досі не досліджені думки та образи. Письменницю нарікають "Великою Дамою" [[Література урду|літератури урду]].
 
Після завершення навчання в Коледжі Індрапрастхи у Делі і Коледжу Ізабелли Тобурн Лакхнауського університету, 1947 року вона переїжджає до Пакистану,згодом протягом деякого часу живе в Англії та, врешті-решт, 1960 року знову повертається до Індії. Проживши в [[Мумбаї]] майже 20 років, письменниця перебирається до міста [[Нойда]] поблизу [[Нью-Делі]], де прожила до кінця своїх днів. Ніколи не була заміжньою.
Рядок 12 ⟶ 11:
Вона переїжджала разом з членами своєї сім'ї в Пакистан в 1947 році за часів незалежності, але через кілька років вирішила повернутися до Індії, з тих пір нікуди не перебиралась. Працювала на посаді журналіста, щоб заробити собі на життя, але регулярно продовжувала видавати короткі розповіді, літературні переклади та романи. Була головним редактором журналу "''Відбиток" ''у Мумбаї (1964 – 1968), а також членом редакційної колегії Ілюстрованого тижневика Індії (1968 – 1975). Її книги були перекладені багатьма мовами.
 
Хайдар також працювала лектором в університетах [[Каліфорнія|Каліфорнії]], [[Чикаго]], штату [[Вісконсин]], і в [[Аризона|Арізоні]]. Вона була запрошеним професором на факультеті урду в Алігархському мусульманському університеті, де раніше її батько був реєстратором. Також вона була почесним професором університету [[Джамія-Міллія-Ісламія]], [[Нью-Делі]]. У 1979 році вона працювала в резиденції [[Університет Айови|Університету Айови]] за Міжнародною письменницькою програмою.
 
== Літературні праці ==
Хайдар є досить плідною письменницею (вона почала писати в молодому віці 11 років), її літературне надбання складає близько 12 романів і повістей та 4 збірки оповідань. Хайдар також зробила значний обсяг перекладу класики. Її власні твори були перекладені багатьма мовами.
 
<span>Її видатний твір آگ کا دریا‎</span>'' (Aag Ka Duriya, укр. "Ріка вогню")'' є знаковим романом, який досліджує величезний відрізок історії. Це історія, яка триває від [[IV століття до н. е.|4 століття до нашої ери]] і аж до періоду, що настав після здобуття незалежності в [[Індія|Індії]] і [[Пакистан|Пакистані]], з акцентами на багатьох важливих епохах історії. Аамер Хусейн з [[Times Literary Supplement|The Times Literary Supplement]] писав, що "Ріка вогню" для літератури урду має таке ж значення, як "[[Сто років самотності]]" для [[Іспанська література|іспанської літератури]]. Події в романі написані з точки зору вірян Пакистану і детально описує їхні страждання, особливо перед кульмінацією роману.
 
Її іншими опублікованими працями є такі: 
<div class="reflist" style=" list-style-type: decimal;">
* ''Mere Bhi Sanam Khane'', 1949;
* ''سفینہ غم ِدل (Safina-e-Gham-e-Dil, укр. "Сафіна втратила серце"), 1952; ''
* ''<nowiki/>' 'Patjhar ki Awaz '' (укр. "''Голос осені"''), 1965;
* ''Raushni ki Raftar '' (''The Speed of Light, укр. "Швидкість світла"''), 1982; 
* коротка новела ''Chaye ke Bagh '' (''"Чайні плантації"''), 1965 (одна з чотирьох новел (інші мають назви ''Dilruba'', '' Sita Haran'','' Agle Janam Mohe Bitiya Na Kijo'', що висвітлюють гендерну нерівність); 
* сімейні хроніки ''Kar e Jahan Daraz Hai '' ("''Світ продовжує працювати"''). 
* ''"Gardish e Rang e Chaman"'' (багатотомний документальний роман, що описує трагедію 1857 року, яка спіткала жінок поважних сімей), 
* ''"Aakhir e Shab kay Hamsafar"'' (Роман про [[Наксаліти|наксалітів]] і [[Боротьба за статус бенгальської мови|рух за захист бенгальської мови]]), 
* "Chandni Begum" (роман про загальне соціальне становище мусульман протягом сорока років [[Розділ Британської Індії|розподілу Британської Індії]]).
 
 
<div class="reflist" style=" list-style-type: decimal;">
<references /></div>
[[Категорія:Народились 1927]]