Новий час (газета): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) |
Shynkar (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 8:
Від [[1926]] — власність львівського видавця [[Тиктор Іван Микитович|Івана Тиктора]], який на базі «Нового часу» розбудував потужний видавничий концерн «[[Українська преса (концерн)|Українська преса]]».
Співробітниками «Н.ч.» були М.Коновалець, Г.Стецюк, Г.Лужницький, Ф.Триндик (В.Гірний) та ін. 1939 колектив «Н.ч.» складав понад 100 осіб. Редакція ставила собі завдання видавати часопис, доступний для всіх. «Н.ч.» мав найбільший наклад серед усіх щоденників Західної України. На його сторінках друкувалися твори художньої літератури, інформації про подїї у світі, зокрема на етнічних українських територіях, поділених державними кордонами. При «Н.ч.» виходили «Бібліотека “Нового часу”» (30 т., редактор Е.Яворський та ін.), «Альманах «Нового Часу”» (з 1932) та ін. «Н.ч.» влаштовував збори коштів на доброчинну мету. Головні акції: «Святий Миколай — українській дітворі», «На писанку Гуцульщині», на українське шкільництво тощо. Починаючи з 1923, часопис мав постійні рубрики — «Для науки і розваги» (1927), «Дописи» (1926), «Огляд преси» (1931), «Спорт» (1929), «У фільмовому царстві» (1928) та ін. У «Н.ч.» постійно друкувалися бібліографічні огляди української літератури, розвідки М.Возняка, Я.Рудницького, О.Назарука, Т.Скотинського та інших, спомини про [[І. Франко|І.Франка]], некрологи про державних, політичних та військових діячів.
2 вересня 1939 р. з друку вийшло останнє число ''Нового часу'', коли в роки радянської окупації сім'я Тиктора перебралася до Кракова. На базі концерну Тиктора радянська влада розпочала видавати газету ''Вільна Україна''.<ref>[[Чорновол Ігор Павлович|Чорновол Ігор]], [http://stepan53.livejournal.com/462140.html Забуті імена: Іван Тиктор] / ''Старожитності та сучасність'', Історія, Культура, Архівна справа, Краєзнавство, Новини</ref>
| |||