Монастириська: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
розширенння |
стиль, правопис, оформлення |
||
Рядок 61:
=== Клімат ===
Клімат помірно-континентальний. Середньорічна температура повітря +7,3ºС, безморозний період триває
=== Ґрунти ===
Найпоширенішими ґрунтами є ясно-сірі опідзолені. Вони сформувалися на лесах і лесоподібних суглинках під лісовою рослинністю. Вміст гумусу невеликий — 1,3 %-1,8 %. Ці ґрунти мають кислу реакцію, тому для підвищення їхньої родючості необхідне вапнування, внесення органічних і мінеральних добрив<ref>''Заставецька О.
=== Рослини ===
Рядок 77:
=== Археологічні знахідки ===
На околицях міста виявлено археологічні знахідки трипільської культури (
=== Походження назви ===
Первісна назва міста була '''Підгородне''', потім Монастирище,<ref>''[[Андрусяк Микола Григорович|Н. Андрусяк.]]'' Минуле Бучаччини // {{ББ|32}}</ref> поляки перейменували його в Monasterzyska<ref name="МельнТрак3">''Мельничук Б.
=== Легенда про походження ===
За легендою, у XIII столітті володарем замку був боярин Собко, що привіз після походу на половців воєнну здобич і половецьку князівну Атю, яка була надзвичайної вроди. Боярин покохав її та хотів одружитися, але дівчина відмовлялась, сумувала за рідним краєм і одної ночі втекла на Лису гору, де стала відьмою. Боярин з розпачу постригся в монахи, замок перебудував на монастир, а містечко перейменував в Монастирище. Під час другого татарського нападу монастир
=== Польський період ===
Рядок 92 ⟶ 93:
У [[1454]] р. згадується як місто з [[магдебурзьке право|магдебурзьким правом]], замком<ref>''О. Клименко, Б. Хаварівський.'' Міська геральдика Тернопільщини… — С. 318—319.</ref>.
[[1490]] р. [[Мухи повстання|селянські загони під проводом Мухи]] звільнили місто від поляків. У 1498 році 70 тисяч молдаван, турків під проводом молдавського господаря Штефана III спустошило околиці Галича, зокрема містечка Монастириська, [[Коропець]]<ref name="Монастирищина405">''Козубський П.
[[Вікторин Сененський]] (або Ян Сененський після шлюбу з Анною Бучацькою, донькою [[Давид Бучацький|Давида Бучацького]]<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/buczaccy01.html#A3 Buczaccy] {{lang-pl|}}, [http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/sienienscy01.html#A1 Sienienscy (01)] {{lang-pl|}}</ref>) після шлюбу з А. Бучацькою, став власником ([[дідич]]ем), збудував біля дороги на [[Бучач]] кам'яний замок. [[1552]] р. власником стає [[Ян Сененський (подільський воєвода)|Ян Сененський]] (кальвініст<ref>[[:pl:Jan Sienieński (wojewoda podolski)|Jan Sienieński (wojewoda podolski)]]</ref>, майбутній [[Подільські воєводи|воєвода подільський]], †бл. [[1599]] р.), отримує від короля [[Сигізмунд II Август|Сигізмунда II Августа]] привілей на проведення щотижневих торгів у п'ятницю та щорічних ярмарків. [[1557]] р. королівським привілеєм додано торг на свято Воздвиження Чесного Хреста<ref>''S. J. Kowalski.'' Powiat buczacki i jego zabytki // Biały Dunajec-Ostróg: Wołanie z Wołynia, 2005. — 248 s. ISBN 83-88863-16-9 s. 201</ref><ref>''О. Клименко, Б. Хаварівський.'' Міська геральдика Тернопільщини… — С. 319.</ref>.
У [[1578]] році татари і турки, знову прийшовши на Галичину, взяли в облогу Монастириська. Деякий час захисники стримували їх натиск, ворогам вдалося захопити містечко; пограбувавши, вщент спалили, зруйнували його. Для покращення оборони в [[1600]] році завершилося спорудження замку. Місто позначене на мапі 1613 р. (з помилковим розташуванням нижче за течією Дністра). В [[1621]] році Поділлям пройшлись татари, [[замок Монастирища|замок]]
У жовтні [[1629]] року [[реєстрові козаки]] та королівські жовніри<ref>[[Рудницький Степан Львович|Стефан Рудницький]]. Українські козаки // Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 258. — ISBN 5-319-01072-9.</ref> під командуванням [[Грицько Чорний|Грицька Чорного]] і [[Стефан Хмелецький|Стефана Хмелецького]] (загальне командування [[Руські воєводи|руського воєводи]] [[Станіслав Любомирський (воєвода краківський)|Станіслава Любомирського]]) під Монастириськами розбили частину орди кримських татар, які із залишками великої здобичі поверталися після [[Битва під Бурштином|погрому у битві]] поблизу [[Конюшки (Рогатинський район)|Конюшок]] та [[Бурштин (місто)|Бурштина]].<ref>''П. Козубський, І. Гулей.'' Монастирищина у боротьбі за незалежність України. Люди, події факти… — С. 8.</ref>
Рядок 103 ⟶ 104:
[[Файл:Stefan_Czarnecki_at_Monasterzyska_in_1653.PNG|thumb|left|300px|[[Битва під Монастирищем]] 1653 р.]]
Під час [[Хмельниччина|Національно-визвольної війни]] під проводом [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]], навесні [[1653]] року, [[Стефан Чарнецький]] очолив каральний похід 8-тисячного війська на Брацлавщину, але, при [[Битва під Монастирищем|облозі Монастирища (нині Черкаська область)]], потерпів поразку від козаків під проводом [[Іван Богун|Івана Богуна]]. У [[1655]] році окремі козацькі загони проходили через Монастириська. З їх наближенням до містечка священик з Фільварок Швайка (Швайна) зібрав добровольців і підняв повстання проти польської влади, після якого отець-повстанець із загоном подався разом з козацькими військами. Владні ляхи жорстоко помстилися на місцевому населенні. З того часу за містечком залишилася могила полеглих, де щороку на Покрову проводилися богослужіння. На горбі при дорозі на Галич виднівся дерев'яний хрест. З приходом радянської влади могилу
[[1667]] р. відбулася [[Битва під Підгайцями (1667)|битва під Підгайцями]] між військом [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]] та Яна Собеського. В цей час було захоплено монастир
=== Австрійський період ===
[[Файл:Монастириська_тютюнова_фабрика_(старе_фото).jpg|thumb|right|300px|Тютюнова фабрика.]]
Після першого поділу Речі Посполитої наприкінці [[1773]] року Монастириська стали центром одного з 13-ти [[дистрикт]]ів [[Галицький циркул|Галицького циркулу]] Королівства Галичини та Володимирії. [[14 березня]] [[1775]] року Галицька придворна канцелярія затвердила проект від [[11 жовтня]] [[1774]] року, за яким Галицький циркул з центром у Станіславові складався з 4-х дистриктів, Монастириський дистрикт скасовувався. [[2 вересня]] [[1780]] року губернатор Галичини був зобов'язаний провести нову адмінреформу коронного краю. [[22 березня]] [[1782]] року цісарева [[Марія Терезія]] видала патент, за яким взагалі скасовувались дистрикти, створювалися 18 циркулів (округів).<ref>Ірина Настасяк. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848) // К. : Атіка, 2006. — 160 с. — С. 37—39. — ISBN 966-3261-191-9.</ref> — Монастириська і навколишні села ввійшли до складу [[Станіславський округ|Станіславського округу]] [[Габсбурзька монархія|Габсбурзької імперії]] (з 1804 року — [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]]<ref name="Монастирищина405">
За власника міста італійського шляхтича Кароля Бако де Гетте споруджено [[Монастириська тютюнова фабрика|Державну фабрику сигарет та тютюну]] ([[1797]] р.)<ref>''Мельничук Б.
[[12 січня]] [[1806]] р. в місті взяли шлюб графиня Людвіка Потоцька (доньки Юзефа Макарія, 1789—2.IV.1874) та граф Ян Кароль Дідушицький (27.I.1774—12.II.1856, Голорусава).<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy07.html Рotoccy (07)] {{ref-pl}}</ref>
Рядок 117 ⟶ 118:
[[Пйотр Стшижевський]] на чолі військового загону пронаполенівського Тернопільського ополчення оволодів містом у 1809 році, зокрема, перебував тут під час укладення [[Шенбруннський мир|Шенбруннського миру]].<ref>''Окаринський В.'' Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII ст.—1914 р.) // {{ТІМС|1|72—73}}</ref>
[[1867]] р. місто приєднали до [[Бучацький повіт (Королівство Галичини та Володимирії)|Бучацького повіту]]<ref>''Козубський П.
У [[1848]] році в місті створений осередок «Руської Ради». Протягом [[1848]]
[[1884]] рік — через місто пролягла залізниця [[Івано-Франківськ|Станіслав]]-[[Ярмолинці (смт)|Ярмолинці]], що сприяла розвитку промисловості й торгівлі<ref>[http://www.railway.te.ua/history_ternopil_ua.htm Історія Тернопільських залізниць]</ref>.
Рядок 125 ⟶ 126:
Наприкінці XIX ст. місто як посаг Потоцької (ім'я поки встановлюється) перейшло до шляхтича італійського походження Карло (Кароля) Бако де Гетте.<ref>[[Андрусяк Микола Григорович|''Н. Андрусяк'']]. Минуле Бучаччини // [[Бучач і Бучаччина]]… — С. 60.</ref>
[[1903]] р. внаслідок пожежі містечко зазнало значних пошкоджень, повністю згоріло, збереглася лише церква. Найбільше постраждали Фільварки та Березівка. Це спричинило відхід населення, економічне життя підупало<ref name="ВП7">''Козубський П
З [[1906]] року в Монастириськах працював невеликий лісопильний завод і цегельня<ref name="ВП7">
На загальних виборах до Австрійського парламенту [[1907]] року, Монастириська ввійшло до 60 сільського змішаного округу (Бучач, Підгайці, Монастирська, Вишнівчик). Від цього округу депутатом став львівський адвокат [[Ґабль Генрик|д-р Генрик Ґабль]], заступником — д-р [[Цегельський Лонгин|Лонгин Цегельський]]<ref>''Р. Коцик''. Бучач при кінці XIX-го і з початком XX-го століття // [[Бучач і Бучаччина|Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник]]… С. 177</ref>.
Рядок 137 ⟶ 138:
* Євген Рибак — [[сотник]]
* Сидор Горбачевський, Карло Івасечко — [[чота|четарі]]
Також Степан Вітошинський, Володимир Вовчук, Володимир Боцюрко, Норберт та Емануїл Рибаки, Іван Гладун, Григорій Било, Володимир Левицький, Роман Нагайло, Дмитро Надморський, Володимир Радловський, Ярослав Сіменович<ref name="Монастирищина405">
Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] місто зазнало руйнувань, майже все населення евакуйоване.
Рядок 144 ⟶ 145:
=== [[Західноукраїнська Народна Республіка]], [[Українсько-польська війна 1918—1919|українсько-польська війна 1918—1919 років]] ===
[[Файл:Могила священиків в Монастириськах.jpg|
У листопаді [[1918]] р. в місті майже мирно встановилася влада [[ЗУНР]]
Під час виборів делегатів Української Народної Ради представниками Монастирищини були [[Максимів Ілько|Ілля Максимів]] з [[Коропець|Коропця]] і [[Плиска Михайло|Михайло Плиска]] із [[Задарів|Задарова]]. У [[1919]] році в I гуцульському курені [[Друга Коломийська бригада УГА|ІІ Коломийської бригади]] була єврейська [[чота]], сформована із жителів [[Бучач]]а і Монастириськ. Наприкінці травня<ref>[[Шанковський Лев|''Л. Шанковський.'']] Бучаччина в роки визвольної війни 1918—1920 // {{ББ|78}}</ref> 1919 року Монастириська захопила польська армія. До середини липня Монастирищина переходила з рук в руки, стала ареною жорстоких боїв.
{{Цитата|''Тортували їх нелюдсько, вирізали вуха, носи, пальці, виколювали очі, дерли живцем шкіру, парили кип'ятком.''}}
Місто
=== Польська окупація ===
[[16 липня]] [[1919]] року поляки остаточно захопили Монастирищину<ref name="Монастирищина11">
1 липня 1926 р. сільські гміни Фільварки і Березівка
Завдяки Я. Лазаревичу, молодь містечка відбудувала Народний дім,
У Монастириськах діячами [[Бучацька повітова філія «Просвіти»|Бучацької повітової філії «Просвіти»]] зроблено заходи для того, щоб створити просвітньо-організаційний осередок для судової округи Монастириська.<ref name="Колцьо">''Колцьо В.
[[1936]] року за допомогою студентів [[Рибак Норберт Миколайович|Норберт Рибак]] заснував філію українського товариства «Луг», при ньому — клуб копаного м'яча (тобто футбольний) «Степ», керівником якого був О. Івасечко; польська адміністрація організувала філію товариства «Стшелєц». Після свого приходу в [[1939]] році червона влада заборонила діяльність партій та громадських організацій<ref>''Козубський П.
Від січня [[1940]] — райцентр (з грудня [[1962]] по грудень [[1966]] належало до Бучацького району)<ref>''Куневич Б
=== Гітлерівська окупація ===
Рядок 218 ⟶ 219:
TextData=
fontsize:S pos:(200,30)
text:Динаміка населення Монастириськ
</timeline></center><ref
'''Дані переписів різних часів'''
Рядок 233 ⟶ 234:
* Монастириська — 201
* Березівка — 190
* Фільварки — 592<ref name="МельнТрак13"></ref>
'''Національний склад'''
Рядок 325 ⟶ 326:
| євреї
| 1550
| 19,8<ref name="МельнТрак13"></ref>
|}
Рядок 364 ⟶ 365:
== Вулиці Монастириськ ==
Наприкінці XIX — на початку XX століття Монастириська були частково занедбаним брудним провінціяльним населеним пунктом.
{| align="center" class="wikitable"
|+
Рядок 609 ⟶ 610:
'''Залізничний транспорт'''
У [[1884]] році завершилось будівництво залізничної магістралі [[Хриплин]] — [[Нижнів]] — Монастириська — [[Бучач]] — [[Копичинці]] — [[Гусятин]].
У [[1944]] році гітлерівська адміністрація при відступі завдала відчутних пошкоджень залізниці на ділянці Бучач — Монастириська — Хриплин. За допомогою спеціальних пристосувань, які тягнув локомотив, знищувались шпали і самі рейки. Колишня залізниця місцями (в селах [[Комарівка (Монастириський район)|Комарівка]], [[Добромишль]]) проходить поруч з існуючою автодорогою {{Автошлях Н|18}} (ділянка Монастириська — [[Івано-Франківськ]]). На фоні місцевості можна відрізнити цілі відрізки земляного насипу, колишні мости через річки, переїзди, підпірну стіну для запобігання зсуву ґрунту між селами Комарівка та Добромишль тощо. Цю дорогу можна відновити (існував план відновлення в [[1991]] р.), тоді [[Тернопіль]] зможе отримати коротший шлях до [[Карпати|Карпат]]<ref>[http://www.railway.te.ua/history_ternopil_ua.htm Історія Тернопільських залізниць]</ref>.
Рядок 617 ⟶ 618:
;Освіта
У [[1812]] році в Монастириськах працювала однокласна школа. Вчителем цієї школи був Станіслав Свенціцький. Навчання велося польською мовою. У школі вчили писати, читати, такі предмети як арифметика, географія, музика. У [[1867]] році тут розмістилася двокласна школа, вчителем якої був Еммануїл Добруцький. Від
У [[1939]] році відкрита [[Монастириська ЗОШ]]
Заклади освіти:
* [[Монастириська ЗОШ|Монастириська ЗОШ
* дошкільний заклад «Казка»
* дошкільний заклад «Сонечко»
Рядок 630 ⟶ 631:
'''Медицина'''
Наприкінці XIX — початку XX століття в місті поширювалися епідемічні захворювання. Причиною були брудні вулиці, які в дощову погоду перетворювалися на непрохідне болото, бідні люди жили під одним дахом з худобою. У 1890 році з тих, хто хворів інфекційними хворобами померло 21,9 %,
Заклади медицини:
Рядок 650 ⟶ 651:
=== Футбол ===
* [[Будівельник (Монастириська)|Будівельник]] — [[Чемпіонат Тернопільської області з футболу|чемпіон Тернопільської області]] 1976 року
* [[Колос (Монастириська)|Колос]] — чемпіон Тернопільської області 1992 та 1992/93 років.<ref>''Левко Легкий.'' Футбол Тернопілля. — Тернопіль: Лілея, 2002. — 144 с.; іл. — С.
== Засоби масової інформації ==
Рядок 676 ⟶ 677:
* музикант, акордеоніст і вокаліст гуртів «[[Гайдамаки (гурт)|Гайдамаки]]», «[[Kozak System]]» [[Леньо Іван Миколайович|Іван Леньо]]
* український галицький [[громадський діяч]] (також в еміграції), диригент, вояк [[УГА]], Дієвої Армії УНР [[Рибак Норберт Миколайович|Норберт Рибак]]
* граф, генерал бригади війська Польського, сенатор, таємний радник [[Антоні Потоцький]]<ref>''Kozłowski E.'' Potocki Antoni (
* граф, генерал піхоти війська Польського, сенатор-воєвода Королівства Польського [[Станіслав Потоцький (1776-1830)|Станіслав Потоцький]]<ref>''W. Zajewski.'' Potocki Stanisław h. Pilawa (
* художник В. Росовський
* письменник С. Росовський
Рядок 697 ⟶ 698:
* скульптор [[Пінзель Йоган|Йоан Георгій Пінзель]]
* депутат ВР УРСР К. Гнатів
* викладач музичної школи у
*
=== Перебували ===
Рядок 745 ⟶ 746:
* ''Козубський П., Гулей І.'' Монастирищина у боротьбі за незалежність України. Люди, події, факти. — Тернопіль : КЖВ «Воля», 2010. — 576 с. — ISBN 978-966-8569-57-9.
* ''Куневич Б.'' Моє Тернопілля. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2009. — 200 с. — ISBN 978-966-2061-21-5.
* ''Мельничук Б.,
* {{SgKP|VI|658| Monasterzyska}} — S. 659—659. {{ref-pl}}
* ''J. K. Ostrowski.'' Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Monasterzyskach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Antykwa, 1996. — tom. 4. — 211 s., 402 il. — ISBN 83-85739-34-3. (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej) {{ref-pl}}
|