Міщанин-шляхтич: відмінності між версіями

 

[[Комедія-балет]] — популярний у [[Франція|Франції]] [[17 ст.]] [[театр]]альний [[жанр]], в якому балетні сцени чергуються із розмовними. Більша частина п'єси «Міщанин-шляхтич» написана [[проза|прозою]], [[вірш]]ований тільки вступ.

* <big>Пан Журден</big>

* <big>Пані Журден</big>

* <big>Двоє [[Слуга|слуг]]</big>

 

 

У листопаді 1669 Париж відвідала делегація послів султана [[Османська імперія|Османської імперії]] (Оттоманської Порти) [[Мехмед IV|Мехмеда IV]]. Бажаючи справити враження на послів, [[Людовик XVI|Людовик XIV]] прийняв їх у всій своїй величі. Але блиск алмазів, золота і срібла, розкіш дорогих тканин залишили турецьку делегацію байдужою. Досада [[Король|короля]] була тим сильнішою, бо, як виявилося, глава делегації Солиман-ага виявився обманщиком, а не послом турецького султана. [[Людовик XIV|Людовик]] замовляє [[Мольєр|Мольєру]] і [[Жан Батіст Люллі|Люллі]] «смішний турецький балет», в якому була б висміяно турецька [[делегація]], для чого призначає йому [[Консультант|консультанта]], [[шевальє д’Арвье]], що недавно повернувся з [[Туреччина|Туреччини]] і знайомого з їхньою мовою, звичаями та традиціями. Навколо «Турецької церемонії» протягом 10 днів репетицій було створено імпровізоване подання «Міщанин-шляхтич», показане [[Король|королю]] і королівському двору 14 жовтня 1670 в [[Замок|замку]] [[Шамбор]] в декораціях [[Карло Вигарани]] від спектаклю «Пан де Пурсоньяк» та з танцями П’єра Боша. Через місяць спектакль був перенесений на постійну сцену [[Мольєр|Мольєра]], в театр [[Пале-Рояль]], перший [[Вистава|спектакль]] в [[Париж|Парижі]] відбувся 28 листопада 1670.

* [[Комедія]] писалася в рамках [[Класицизм|класицизму]], в ній збережена обов’язкова для класичної  п’єси [[триєдність]]: єдність місця (будинок пана Журдена), часу (дія укладається о 24 годині) і дії (вся п’єса побудована довкола однієї головної ідеї). У кожному з основних [[Персонаж|персонажів]] підкреслена одна провідна межа в [[Сатира|сатиричному]] перебільшенні.

 

* '''''<u>Тема «Міщанин-шляхтич»</u>''''' — схибленість пана Журдена на [[Шляхетність|шляхетност]]<nowiki/>і; критика аристократії і викриття рабського плазування [[Буржуазія|буржуазії]] перед панівним класом.

 

* '''''<u>Головна проблема</u>''''', на якій побудований [[сюжет]] «Міщанина у дворянстві», відображає певний історичний етап розвитку буржуазії у [[Франція|Франції]]. Новоспечені [[буржуа]], які накопичили чимало грошей, зароблених різними шляхами, почувалися дворянам. Саме тому вони намагалися наслідувати дворянським манерам, стилю поведінки, одязі, способу життя.

 

Пан Журден, [[буржуа]] середнього віку, батько якого розбагатів, торгуючи тканинами, має марнославне бажання стати аристократом. Він замовляє собі новий барвистий [[Аристократія (стан)|аристократичний]] одяг, демонструючи відсутність смаку, починає брати уроки із шляхетних мистецтв: [[фехтування]], [[Танець|танцю,]] [[Музика|музики]] й [[Філософія|філософії]], роблячи дурня з себе, зі своїх учителів, і з шляхетних [[Мистецтво|мистецтв]]. Його заохочує розорений [[Аристократ (значення)|аристократ]] Дорант. Він зневажає Журдена, проте потакає його [[Ілюзія|ілюзіям]], намагаючись вициганити в нього гроші для сплати своїх [[Борг|боргів]]. Журден мріє одружити свою доньку Люсіль з [[Аристократ (значення)|аристократом]], але сама Люсіль закохана в [[Міщанство|міщанина]] Клеонта. Слуга Журдена Ков’єль з допомогою пані Журден, розсудливою жінкою, організовує [[Інсценізація|інсценізацію]] — видає переодягненого Клеонта за турецького принца. Журден хапається за можливість поріднитися із закордоним [[Монарх|монархом]], його переконують, що як батько нареченої, він теж буде висвячений у [[дворянство]]. П’єса завершується церемонією цього гротескного посвячення, балетною сценою, відомою як «<nowiki/>[[турецька церемонія]]<nowiki/>».

 

'''''<u>1.Пан Журден</u>''''' — головний герой «Міщанин-шляхтич», намагажться наслідувати дворян одягом, звичками, манерами.

 

'''''<u>5. Клеонт</u>''''' — закоханий в Люсіль. Клеонт шляхетний не по походженню, а за характером, він чесний, правдивий, люблячий. Клеонт впевнений, що тільки душевне благородство людини та її розумна [[поведінка]] в суспільстві є істинними. На його думку, всякий обман кидає на людину тінь. В образі Клеонта втілився ідеал класицизму: Поправді шляхетною людиною міг бути тільки той, хто у своїй поведінці керувався вимогами розуму, виходив з того, що прийнято було вважати добром.

 

[[Файл:BourgeoisGentilhomme1688.jpg|thumb|'''''Титульна сторінка видання 1688'''''|300x300пкс]]

{{multi-listen start}}

{{multi-listen end}}

 

{{reflist}}

 

[[Категорія:П'єси Мольєра]]

[[Категорія:Комедії]]