Електрон: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 66:
[[Файл:Aurore australe - Aurora australis.jpg|праворуч|thumb|250px|[[Полярне сяйво]] переважно викликане енергією електронів, що проникають до атмосфери]]
Німецький фізик [[Иоганн Гітторф]] вивчав електричні явища у розрідженому газі: у 1869 році він помітив свічення навколо катода, що стає яскравішим при зменшенні тиску. У 1870х, [[Вільям Крукс]] повторив цей дослід з трубкою, що містила високий вакуум, і показав, що агент, що викликає свічення, рухається від аноду до катоду, а з допомогою магнітних полів ним можна керувати. Це явище отримало назву "[[катодні промені]]". Аналіз того, як саме магнітне поле впливає на них, показало, що цей агент має негативний заряд.<ref>[https://books.google.fr/books?id=aJZVQnqcwv4C&pg=PA221&redir_esc=y&hl=uk#v=onepage&q&f=false]{{ref-en}}</ref> У 1879 році було запропоноване пояснення цього ефекту, що полягало в тому, що існує "четвертий стан матерії",
Термін ''електрон'' запровадив у [[1894]] році [[Джордж Стоні|Джордж Джонстоун Стоуні]]. Він ще в [[1874]] році вперше сформулював ідею про те, що катодні промені складаються із заряджених частинок.
Експериментально відкрив електрон у [[1897]] році [[Джозеф Джон Томсон]] у експериментах з у [[вакуумна лампа|вакуумними лампами]]. Також він визначив відношення заряду частки до її маси. Визначена Томсоном маса була в тисячі разів меншою, ніж [[маса]] [[атом]]а [[водень|водню]], що свідчило про те, що електрон — субатомна частинка.
У 1896 році, новозеландський вчений [[Ернест Резерфорд]], вивчаючи [[Флюоресценція|флуоресцентні]] матеріали, показали, що деякі з них (радіоактивні) без усякого стороннього впливу випускають частинки двох типів, які Резерфорд назвав [[Альфа-частинка|альфа-]] і [[Бета-частинка|бета-частинками]]. У 1900 році [[Антуан Анрі Беккерель|Анрі Беккерель]] показав, що бета-частинки є негативно зарядженими, а їх відношення маси до заряду було таким самим як в катодних променів.
В [[1909]] році [[Роберт Ендрус Міллікен|Міллікен]] у [[Експеримент з олійними краплями|дослідах із падінням олійних крапель]] продемонстрував, що електричний заряд може мати лише дискретні значення, кратні певному елементарному заряду, і виміряв значення цього заряду.
| |||