Вікіпедія

Едеське графство: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
м replaced: в якості → як, replaced: 0-их → 0-х за допомогою AWB
Рядок 99:
[[1098]] року [[Балдуїн I Єрусалимський|Балдуїн Булонський]] слідом за [[Танкред Тарентський|Танкредом Тарентським]] відокремився від армії хрестоносців, яка прямувала на південь до [[Антіохія|Антіохії]] та [[Єрусалим]]у, та пішов до [[Кілікія|Кілікії]], а звідти вирушив на схід до [[Едеса|Едеси]]. До появи у межиріччі Єфрату хрестоносців Балдуїна там існувало вірменське князівство Едеси, основою економіки якого була транзитна торгівля. Гійом Тірський писав, що в місті жили представники купецького стану двох народів «халдеїв» і вірменів.
 
В цілому 90-ті роки [[XI століття]] були найважчими для Едеського князівства, яке стало об'єктом боротьби володарів Антіохії, Алеппо, [[Хасанкейф|Хісн Кайфи]] та Самосати. Нестійкість зовнішньополітичного положення й відсутність сильної армії змушували ішханів шукати могутніх покровителів на стороні<ref name="Sovet" />. Вірменське населення первинно сприймало учасників хрестового походу якщо не в якостіяк визволителів, то в ролі союзників, здатних протистояти [[сельджук]]ам<ref name="Sovet" />. Саме тому з появою у Приєвфратті Балдуїна Фландрського із 200 лицарів князь [[Торос Едеський]] під тиском дванадцяти вірменських ішханів Едеси запросив та всиновив його, тим самим погодившись на розділення з Балдуїном влади та прибутків<ref name="step">''В.&nbsp;П.&nbsp;Степаненко'' // Держава Філарета Варажнуні // Антична давнина й середньовіччя.&nbsp;— Свердловськ, 1975.&nbsp;— Вип. 12.&nbsp;— С. 86-103 [http://elar.usu.ru/bitstream/1234.56789/2278/1/adsv-12-08.pdf][http://www.peeep.us/bb3c6756 архів]</ref>.
 
За якийсь час, у березні [[1098]] року, рада дванадцяти ішханів за підтримки Балдуїна Єрусалимського (прийомного сина Тороса Едеського) влаштувала переворот<ref name="zab">М. Заборов // [http://hpj.asj-oa.am/1249/1/1968-3%28153%29.pdf До питання про значення відомостей східних сучасників хрестових походів]</ref>. Торос, закріпившись у міській цитаделі, обіцяв здатись за умови гарантій вільного уходу до [[Князівство Мелітени|Мелітени]], чий правитель [[Гавриїл Мелітенський|Гавриїл]] був його родичем. Балдуїн I Єрусалимський, який присягнув на святих реліквіях, обіцяв зберегти життя князю. Торос, повіривши обіцянкам, відчинив браму замку, після чого був страчений. Таким чином, після перевороту відбулась «трансформація вірменської держави на франко-вірменську», яку очолив Балдуїн<ref name="Sovet" />. Так з'явилась перша держава хрестоносців&nbsp;— Едеське графство<ref name="Sovet">Степаненко В. П. // Рада дванадцяти ішханів" і Бодуен Фландрський. До сутності перевороту в Едесі (березень 1098) // Антична давнина й середньовіччя: Проблеми соціального розвитку.&nbsp;— Свердловськ, 1985.&nbsp;— С. 82—92 [http://elar.usu.ru/bitstream/1234.56789/2539/1/adsv-22-09.pdf] [http://www.peeep.us/e9fcba4d архів]</ref>
Рядок 264:
* {{стаття
|автор = Степаненко В. П.
|заголовок = Ішхани Едеси та зовнішньополітична орієнтація міста у 70-ихх роках XI – початку XII ст.
|посилання = http://www.vremennik.biz/BB%2045%20%281984%29
|видання = Візантійський часопис
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Едеське_графство