Орзіх Марко Пилипович: відмінності між версіями

Марко Пилипович народився [[26 жовтня]] [[1925]] року в м. [[Одеса|Одесі]] в інтелігентній родині. Батько працював в органах [[НКВС]], мати&nbsp;— в театрі оперети. Дід був відомим діячем [[Караїми в Україні|караїмської]] громади на Півдні України<ref>[http://fs.onu.edu.ua/clients/client11/web11/litopis/Orzih.pdf Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник.&nbsp;— 2-ге вид.&nbsp;— Одеса: Астропринт, 2005. ISBN 966-318-302-0.] С. 412.</ref>. Навчався в Одеській спецшколі Військово-повітряних сил СРСР. Закінчив Серпуховське військово-повітряне училище. Брав участь у бойових діях у складі штурмових авіаційних полків, учасник розгрому берлінської групи німецьких військ та [[Битва за Берлін|взяття Берліну]]. Після війни про­ходивпроходив військову службу у [[Німеччина|Німеччині]]. У [[1954]]&nbsp;р. М.&nbsp;П.&nbsp;Орзіх закінчив [[Одеський державний університет]]. Працював у прокуратурі, міліції, мав звання полковника міліції. З [[1955]]&nbsp;р. за сумісництвом викладає в Юридичному інституті, а з [[1968]]&nbsp;р.&nbsp;— [[старший викладач]], [[доцент]], [[професор]], завідувач [[Кафедра (освіта)|кафедрою]]. Одночасно обіймав посади заступника декана [[факультет]]у, декана факультету університету та з часу заснування Одеської юридичної академії ([[1997]]&nbsp;р.) [[проректор]]а з міжнародних зв'язків.

Коло наукових інтересів Марка Пилиповича&nbsp;— [[теорія держави і права|теорія права]], [[політологія]], [[державне управління]] та [[місцеве самоврядування]], [[конституційне право]]. Започаткував власну [[Наукова школа|наукову школу]] людського виміру права<ref>Орзіх М. П.: Біографічна довідка // Орзіх М.&nbsp;П.&nbsp;Особистість і право: Монографія.&nbsp;— Одеса: Юридична література, 2005.&nbsp;— С. 258.</ref>. Автор більшепонад 500 публікацій, у тому числі понад 10 монографій, 2 науково-технічних досягнення. На Установчих зборах юридичної громад­ськостігромадськості країни обраний членом першого складу Президії Академії правових наук України та академіком-секретарем фахового відділення, був одним з академіків-засновників Української муніципальної академії, обраний дійсним членом Української академії політичних наук. Був радником [[Комітет Верховної Ради України з питань правової політики|Комітету з правової політики Верховної Ради України]], експертом [[Конституційний Суд України|Конституційного Суду України]], членом Науково-консультативних рад [[Вищий адміністративний суд України|Вищого адміністративного суду]] та [[Вищий господарський суд України|Вищого господарського суду України]]. Член правління і експерт Фонду місцевого самоврядування при Президентові України, радник Одеського міського голови, віце-президент Фонду сприяння розвитку культури народів Причорномор'я, заступник голови та юридичний консультант Асоціації культурної українсько-китайської співдружності та інш.

М.&nbsp;П.&nbsp;Орзіх&nbsp;— автор-виконувач, експерт щодо проектів [[Конституція СРСР 1977 року|Конституцій СРСР]] та [[Конституція (Основний Закон) Української РСР 1978|УРСР]] ([[1977]] p., [[1978]] p.), [[Конституція України|Конституції України]] (1996&nbsp;р.). Виконував обов'язки експерта від України в [[Європейський суд з прав людини|Європейському суді­ з прав людини]], офіційного представника держави у Комісії Ради Європи «За демократію через право» ([[Венеціанська комісія]]).