Великоднє повстання: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м новий ключ сортування для Категорія:Великоднє повстання: " " з допомогою HotCat |
Немає опису редагування |
||
Рядок 14:
Між керівниками повстання не було одностайності — більшість виступали за незалежну республіку, проте окремі керівники планували після перемоги створити королівство Ірландія і запросити на престол Йоахіма — прусського принца. Деякі керівники повстання боялися, що Дж. Коннолі вчинить якийсь необачний вчинок і взяли його під варту. І тільки протест Громадянської армії та [[Графиня Маркевич|графині Маркевич]] змусили їх його відпустити. Рішення про початок повстання зберігали у такій таємниці, що навіть такі лідери руху за незалежність Ірландії як Артур Гріффіт, Бульмер Гобсон, Зе О'Раггіллі, Еойн ма Нілл нічого не знали про це. Таємна рада призначила Пірса головнокомандувачем повстання, а Томас мак Донах повідомив про плани своєму помічнику Емону де Валері. Початок повстання перенесли на 24 квітня — понеділок, бо очікували, що з міста виїде багато англійських офіцерів. Планувалося, що повстання буде одночасно і в Дубліні і в інших частинах країни. Планувалось захопити основні стратегічні об'єкти. За тиждень до повстання було створено Тимчасовий революційний уряд з 7 осіб і надруковано Декларацію про незалежність ірландської республіки, яку підписали всі 7 членів Тимчасового революційного уряду: Томас Кларк, Пдріг Пірс, Сін мак Діармада, Томас мак Донах, Імонн Сінніт, Джеймс Конноллі, Джозеф Планкетт. Деякі керівники повстання підтримували — через територію Сполучених Штатів контакти з Німеччиною, яка вислала для допомоги повстанцям 20 000 гвинтівок на кораблі «Ауд», але корабель був потоплений англійським флотом. Але ніхто з керівників повстання не знав про перехоплення корабля «Ауд». Це стало відомо тільки напередодні повстання. Деякі керівники вирішили повстання відмінити, але було вирішено дотримуватись попереднього плану.
24 квітня 1200 добровольців і 200 вояків Громадської армії відгукнулися на заклик до повстання. Вони йшли [[Дублін]]ом маршем невеликими групами у синіх ірландських одностроях. На озброєнні були старі англійські гвинтівки — куплені або вкрадені у британських солдатів. Повстанці захопили поштамт. Британські солдати, що охороняли будівлю здалися без бою. Над поштамтом підняли прапори які пошила графиня Маркевич: зелений прапор з написом «Ірландська республіка», ірландський триколор та прапор, на якому було зображено плуг і зорі. Пірс вийшов з поштамту і проголосив декларацію про незалежність Ірландської республіки. Повстанці забарикадувалися у поштамті. Були захоплені інші будівлі міста. Після важкого бою четвертий батальйон повстанців під командою Імонна Сіннта та Катала Бруха після важкого бою зайняв Саус-Дублін-Юніон на пагорбі Браун. Батальйон де Валери зайняв Боландс-Мілл. Ще один загін волонтерів захопив склад з боєприпасами у Фенікс-парку. Але Дублінський замок лишився під контролем британської влади. Коли в Лондоні довідались про повстання, до Дубліна терміново перекинули дві британські бригади і чисельність британських військ перевищила 5000 солдат. Британці зайняли
Під час боїв до повстанців приєднувалось чимало цивільних осіб — добровольців. У тому числі людей інших національностей — не ірландців. Так до поштамту прийшло двоє рибалок — фін і швед, які майже не знали англійської мови. Вони пояснили, що теж хочуть боротися за свободу Ірландії. Їм видали гвинтівки, вони зайняли позиції на даху будинку і вели вогонь по британським солдатам. Серед повстанців були і жінки. Крім відомої графині Маркевич в лавах повстанців були: [[Мод Ґонн]], Катлін Кларк, Нора Коннолі, Айна Коннолі, Айне Сіннт, Мюрель мак Донах.
| |||