Відмінності між версіями «Друскін Михайло Семенович»

м
replaced: в якості → як (2), 8 — 52 → 8—52, removed: (2), typos fixed: 0-і → 0-ті (2) за допомогою AWB
м (replaced: в якості → як (2), 8 — 52 → 8—52, removed: (2), typos fixed: 0-і → 0-ті (2) за допомогою AWB)
 
=== Роки навчання, робота в Петрограді-Ленінграді ===
1921 року Михайло Друскін<ref>Джерело біографічних відомостей: [[Ковнацький, Людмила Григорівна|Людмила Ковнацький]]. Михайло Семенович Друскін. Віхи життя// Пам'яті Михайла Семеновича Друскін: в 2 кн. Кн. I: Статті. Спогади. СПб.: Алегро, 2009. C. 8&nbsp;— 528—52.</ref> закінчив Єдину трудову школу (колишню гімназію Л.&nbsp;Д.&nbsp;Лентовської; вчився в одному класі з [[Введенський Олександр Іванович (поет)|Олександром Введенським]] та Вадимом Андрєєвим, сином письменника [[Андреєв Леонід Миколайович|Леоніда Андрєєва]]). У тому ж 1921 поступив у [[Санкт-Петербурзький державний університет]] на математичний факультет (який незабаром кинув), 1922 року&nbsp;— на Вищі курси мистецтвознавства в Петроградський-Ленінградський Інститут історії мистецтв. Спочатку навчався на «словесному розряді», де відвідував семінари [[Тинянов Юрій Миколайович|Ю.&nbsp;М.&nbsp;Тинянова]] та [[Казанський Борис Васильович|Б.&nbsp;В.&nbsp;Казанського]]; потім перейшов на «музичний розряд», де брав участь у двох семінарах [[Асаф'єв Борис Володимирович|Б.&nbsp;В.&nbsp;Асаф'єва]]; брав участь у критичному семінарі у А.&nbsp;М.&nbsp;Римського-Корсакова. Одночасно брав участь в акціях «лівого» мистецтва. У 1924 році (у віці 19 років) став науковим співробітником Інституту.
 
У січні 1922 року вступив до [[Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова|Петроградської консерваторії]] на фортепіанний факультет (вчився у [[Вінклер Олександр Адольфович|О.&nbsp;А.&nbsp;Вінклера]] та О.&nbsp;К.&nbsp;Калантарової). У роки навчання брав участь в інститутських концертах-виставках (1922–1925), організованих за ініціативою Асаф'єва, де виконувалася музика старовинна та сучасна. У 1925 закінчив Консерваторію з відзнакою.
М. Друскін повернувся з Німеччини в лютому 1932 року, а вже в квітні зіграв у Великому залі [[Санкт-Петербурзька академічна філармонія ім. Д. Д. Шостаковича|Ленінградської філармонії]] Концерт Стравінського (під керуванням Ганса Штейнберга)&nbsp;— вперше в СРСР.
 
Обраний главою Ленінградського поста Міжнародного музичного бюро з центром у Москві (1933–1935), а потім членом бюро Ленінградської Спілки композиторів. З 1934 року почав договірну роботу в фольклорній секції [[Інститут етнології та антропології ім. Н. Н. Миклухо-Маклая РАН|Інституту антропології, археології та етнографії АН СРСР]] вяк якості керівникакерівник бригади по збиранню революційних пісень. Пізніше вийшли в світ дві книги&nbsp;— «Революційні пісні 1905 року з додатком тринадцяти нотних прикладів» (Л., 1936) та «Російська революційна пісня: Дослідницький нарис» (М., 1954).
 
1935 року Друскін запрошений до Консерваторії, з грудня 1935 року він в. о. доцента.
=== Роки війни ===
 
В [[Блокада Ленінграда|блокадному Ленінграді]] до лютого 1942 року Друскін викладав одночасно в Консерваторії та в [[Санкт-Петербурзька державна академія театрального мистецтва|Театральному інституті]]. Разом з очолюваною ним кафедрою музичної освіти Інституту був евакуйований в Кострому, навесні перебралися в [[П'ятигорськ]], у серпні він разом з дружиною був змушений бігти, рятуючись від німецьких військ, що підступали до [[Північний Кавказ|Північного Кавказу]]. Далі [[Тбілісі]], кружним шляхом через [[Єреван]] та Джульфу в [[Баку]]; звідти на протилежний берег [[Каспійське море|Каспію]], в [[Красноводськ]], залізничним шляхом по [[Турксиб]]у в [[Новосибірськ]]. У 1943–1944 роках працював в [[Уральська консерваторія|Уральській консерваторії]] взавідувач якості завідувача кафедроюкафедри історії музики. В Ленінград повернулися 1944 року, і восени М. Друскін продовжив роботу в Ленінградській консерваторії.
 
=== Просвітницька робота ===
З кінця 1950-х років брати Яків та Михайло Друскіни готували до російського видання велику книгу [[Альберт Швейцер|Альберта Швейцера]] «Йоганн Себастьян Бах». Книга мала подвійний тираж (1964 та 1965) і стала бібліографічною рідкістю. І.&nbsp;С.&nbsp;Баху присвячені дві книжки про пассиони та меси, монографія про композитора (1982), присвячена пам'яті старшого брата, а також цикл бахознавчих статей.
 
1970-іті роки&nbsp;— робота над монографією про Стравінського. У квітні 1975 року в Ленінградській консерваторії за наполяганням Обкому КПРС було організовано обговорення книги в дусі «проробок» кінця 1940-х років. 1984 року Друскіну присуджена перша премія імені Б. Асаф'єва «за наукові праці останніх років».
 
Друскіним прочитані цикли лекцій&nbsp;— по історії зарубіжної музики, пізніше по історіографії&nbsp;— в [[Китайська Народна Республіка|Китаї]] (1957), [[Болгарія|Болгарії]] (1965, 1966, 1973), [[Західний Берлін|Західному Берліні]] (1970-1980-е), а також неодноразово в містах СРСР&nbsp;— [[Ташкент]]і, [[Єреван]]і, [[Тбілісі]], [[Київ|Києві]] (в 1970-іті і 1980-і). Виступав він у Болгарії (1965, 1966, 1973), [[Чехословацька Соціалістична Республіка|Чехословаччині]] (1961, 1974), [[Польська Народна Республіка|Польщі]] (1962), [[Югославія|Югославії]] (1965), [[Угорська Народна Республіка|Угорщині]] (1966), [[Румунія|Румунії]] (1967), [[Німецька Демократична Республіка|НДР]] (1967, 1970, 1974–1977, 1981, 1985) та Західному Берліні (1981–1987); був запрошений також до [[Франція|Франції]] (1959), [[Австрія|Австрії]] (1961), [[Іспанія|Іспанії]] (1967).
 
Написаний Друскіним підручник «Історія зарубіжної музики другої половини XIX століття» витримала дев'ять перевидань (в тому числі переклади на іноземні мови). Друскін брав участь у міністерських Методичних конференціях, був співавтором досі актуальною Програми з історії зарубіжної музики (1978) та ін.
== Адреси ==
* [[Плуталова вулиця]], будинок 24&nbsp;— тут знаходилася Радянська єдина трудова школа, де М.&nbsp;Я. Друскін навчався в 1921&nbsp;р.; нині це середня загальноосвітня школа №&nbsp;47 імені [[Ліхачов Дмитро Сергійович|Д.&nbsp;С. Лихачова]].
* У Ленінграді до евакуації М.&nbsp;С. Друскін жив ​​нана [[Гатчинського вулиця (Санкт-Петербург)|Гатчинському вул. Гатчинського]], 6; тут же в 1941–1942 гг. жив його брат [[Друскін, Яків Семенович|Я.&nbsp;С. Друскін]].<ref>[http://www.orbis.spb.ru/topohron/arch_obj/16000039.htm Друскін Я. С., Друскін М. С.] // Сайт «Санкт-петербурзькі асамблеї»</ref>
 
== Примітки ==
29 261

редагування