Європа (супутник): відмінності між версіями

В той же час деякі вчені вважають, що океан Європи є доволі «їдкою рідиною», несприятливою для розвитку життя<ref>[http://www. name="gazeta.ru/science/2012/03/02_a_4019705.shtml Европейцы с голубой костью], Gazeta.ru, 02.03.2012.{{ref-ru}}<4019705"/ref>.

У лютневому номері журналу «Astrobiology» за 2012 рік була опублікована стаття, в якій наводилася гіпотеза про неможливість існування вуглецевого життя в океані Європи. Метью Пасек із співробітниками з {{нп|Південно-Флоридський університет|Південно-Флоридського університету|ru|Южно-Флоридский университет}} на основі аналізу даних про склад поверхневого шару Європи і швидкості [[Дифузія|дифузії]] кисню в підлідний океан зробив висновок, що в ньому занадто велика концентрація [[Сульфатна кислота|сірчаної кислоти]] і океан непридатний для життя. Сірчана кислота в океані Європи утворюється в результаті окиснення киснем сірковмісних мінералів надр супутника, перш за все сульфідів металів. Згідно з розрахунками авторів статті, [[pH|показник кислотності pH]] води підлідного океану становить 2,6 одиниці&nbsp;— це приблизно дорівнює показнику pH в сухому червоному [[Вино|вині]].<ref>{{Cite web|url name= http://www.dpva.ru/Guide/GuideChemistry/pH/"phFoodTable"/|title = Водородный показатель (pH) некоторых распространенных продуктов питания.|author = DPVA.info|work = DPVA.info Инженерный справочник, таблицы.|date = |publisher = }} {{ref-ru}}</ref>. {{нп|Вуглецева форма життя|Вуглецеве життя|en|Carbon-based life}} в таких середовищах, на думку астробіологів, є вкрай малоймовірним<ref>{{cite journal|titlename="Acidification of Europa's Subsurface Ocean as a Consequence of Oxidant Delivery|author=Pasek M. A., Greenberg R.|year=2012|journal=Astrobiology |volume=12 |issue=2 |pages=151–159 |doi=10.1089"/ast.2011.0666 |pmid=22283235 |bibcode=2012AsBio..12..151P}} {{ref-en}}</ref>. Однак, згідно з висновками вчених із Каліфорнійського технологічного інституту, опублікованими в березні 2013 року, океан Європи багатий не сіркою і сульфатами, а хлором і хлоридами (зокрема, хлоридами натрію та калію), що робить його схожим на земні океани. Ці висновки були зроблені на основі даних, отриманих спектрометром OSIRIS гавайської обсерваторії Кека, роздільна здатність якого набагато вища, ніж у спектрометра NIMS апарата «Галілео» (за даними якого неможливо було відрізнити солі від сірчаної кислоти). Сполуки сірки були виявлені переважно на веденій півкулі Європи (яка бомбардується частинками, викинутими вулканами [[Іо (супутник)|Іо]]). Таким чином, виявлена на Європі сірка потрапляє туди ззовні, і це робить малоймовірною попередню гіпотезу про те, що в океані занадто велика концентрація сірчаної кислоти, а тому він непридатний для життя<ref name="Brown_2013" /><ref name="Keck_Observatory_2013" />.

На початку квітня 2013 року вчені [[Каліфорнійський технологічний інститут|Каліфорнійського технологічного інституту]] повідомили, що на Європі знайдені великі запаси [[Перекис водню|перекису водню]]&nbsp;— потенційного джерела енергії для бактерій-[[Екстремофіли|екстремофілів]], які теоретично можуть мешкати в підлідному океані супутника. Згідно з результатами досліджень, виконаних з допомогою телескопа Keck II гавайської [[Обсерваторія ім. В.М. Кека|обсерваторії імені Кека]], на ведучій півкулі Європи концентрація перекису водню досягала {{nobr|0,12 %}} (у 20 разів менше, ніж в аптечному перекису). Однак на протилежній півкулі перекису майже немає. Вчені вважають, що речовини-окиснювачі (в тому числі перекис водню) можуть відігравати важливу роль у забезпеченні енергією живих організмів. На Землі доступність таких речовин сприяла появі складного багатоклітинного життя<ref>{{cite web|urlname=http://"ria.ru/science/20130405/-931107774.html|title=Ученые нашли на спутнике Юпитера Европе "пищу" для бактерий|publisher=РИА Новости|date=2013-04-05|archiveurl=http://www.webcitation.org/6FsEs2vHU|archivedate=2013-04-14}} {{ref-ru}}</ref>.