Евгеніуш Базяк: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
G.Tuono (обговорення | внесок) навігаційний шаблон//бібліоінформація |
MobyVan (обговорення | внесок) м →Біографія: removed: за допомогою AWB |
||
Рядок 22:
Навчався в польськомовній Тернопільській народній школі імені [[Станіслав Конарський|Конарського]] ([[1897]]–[[1903]]), потім — у [[Тернопільська гімназія|Тернопільській гімназії]]. [[1908]] року вступив до [[Вища духовна семінарія Львівської архидієцезії|Львівської римо-католицької духовної семінарії]] і одночасно на теологічний факультет [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]]. [[1912]] року висвячений на [[священик]]а, призначений вікарієм [[Костел Святого Лаврентія (Жовква)|парафіяльного костелу]] у [[Жовква|Жовкві]]. [[1917]] року мобілізований до австрійського війська, де служив капеланом. Був [[Вікарій|вікарієм]] у Тернополі ([[1914]]–[[1919]] роки). У [[1921]] році у Львівському університеті захистив докторську дисертацію з теології. У [[1925]] — отримав статус апостольського протонотарія і почесного каноніка Львівської митрополичої капітули. Віце-ректор і ректор римо-католицької духовної семінарії у [[Львів|Львові]] ([[1924]]–[[1939]]). [[1933]] року папа [[Пій XI]] призначив Базяка львівським єпископом-суфраганом.
Після смерті архієпископа [[Твардовський Болеслав|Болеслава Твардовського]] у листопаді [[1944]] року став львівським латинським архиєпископом. Під час радянського і гітлерівського окупаційних режимів ([[1939]]–[[1944]]) намагався таємно проводити навчання у семінарії, виконував архиєрейські свячення. [[1945]] року неодноразово перебував на допитах в радянських органах безпеки. Того ж року здійснив переведення до [[Польща|Польщі]] Духовної семінарії, митрополичої курії та архіву. У наступному році залишив Львів і переніс осідок архиєпархії до міста [[Любачів]], котре також входило до Львівської архиєпархії, однак після встановлення польсько-радянського кордону опинилось на території Польщі. Від [[1958]] одночасно керував [[Краківська єпархія|Краківською єпархією]]. Внаслідок антицерковної політики польської комуністичної влади [[1952]] року був ув'язнений в [[Краків|Кракові]], наступного року звільнений через стан здоров'я. [[28 вересня]] [[1958]] року висвятив на єпископа Кароля Войтилу — майбутнього Папу [[Іван Павло ІІ|
<br/>Помер [[15 червня]] [[1962]] у [[Варшава|Варшаві]]. Похований в Кракові у [[Кафедральний собор святих Станіслава і Вацлава|Вавельській катедрі]].
| |||