Монізм: відмінності між версіями

'''Моні́зм''' — теорія, згідно з якою різні типи [[буття]] або [[субстанція|субстанції]], що здаються різними, врешті зводяться до єдиного джерела. Для [[розум|розуму]]у, що не рефлектує, у світі існує практично нескінченне число типів субстанції: камінь, дерево, скло, сіль, цукор здаються глибоко та очевидно різними речовинами.

Перші грецькі філософи багато трудилися над тим, щоб скоротити число субстанцій, віднаходячи їхню тотожність на глибших рівнях. За [[Емпедокл|Емпедоклом]]ом існує лише чотири першоречовини: земля, повітря, вогонь та вода. [[Фалес]] також ризикнув припустити, що все складається з одного елемента — води, бо вона може перебувати і в твердому, і в рідкому, і в газоподібному стані.

[[матеріалізм|Матеріалістичний]] монізм (наприклад, монізм [[Демокрит|Демокрита]]а чи [[Гобс|Гобса]]а) зводив свідомість до матерії, подаючи ментальні процеси як тілесні реакції. Прикладом, відчуття світла вважали простою реакцією сітківки ока та зорового нерва на промені світла.

На відміну від цього [[ідеалізм|ідеалістичний]] монізм (наприклад, монізм [[Платон|Платона]]а, [[Геґель|Геґеля]], [[Френсіс Бредлі|Бредлі]], [[Джозая Ройс|Ройса]]) зводив матерію до свідомості — або через аналітичне розчленування «матеріальних» речей на [[відчуття]], або показуючи, що просторовий світ є внутрішньо суперечливою конструкцією, і лише розумне може бути реальним. До цього погляду близький [[пантеїзм|пантеїстичний]] монізм [[Спіноза|Спінози]], за яким свідомість та матерія суть прояви єдиної субстанції, що лежить в їхній основі.