Чарівна флейта: відмінності між версіями

Сюжет опери Шиканедер почерпнув у казці [[Крістоф Мартін Віланд|К. Віланда]] (1733–1813)'' «Лулу»'' зі збірки фантастичних поем ''«Джинністан, або Вибрані казки про фей і духів»''(1786–1789), з доповненням з його ж казок ''«Лабіринт»'' і ''«Розумні хлопці»''. У числі додаткових джерел також називають епічну поему ''«Оберон, цар чарівників»'', з доповненнями по лібрето К. В. Хенслера з опери ''«Свято сонця у брамінів»'' Венцеля Мюллера; драму ''«Тамос, цар єгипетський»'' Т. Ф. фон Геблера; роман ''«Сетос»'' Ж. Террасон (1731). Називають і роботу Ігнаци фон Борна, магістра [[масонство|масонської]] ложі «Zur Wahrheit» («До правди»), «''Про містерії єгиптян»'' («Über die Mysterien der Ägypter»). Саме фон Борну, який помер незадовго до написання опери, лібрето було присвячено.

 

 

=== Дія перша ===

Принц Таміно заблукав у горах, рятуючись від змія. Три дами, служительки Цариці ночі, рятують його від змія. Прокинувшись, принц бачить птахолова Папагено, який робить вигляд, що врятував принца саме він. Три дами обурені його хвастощами і карають, повісивши на рот замок. Пані повідомляють принцу, що його врятувала Цариця ночі, яка дарує йому портрет своєї дочки Паміни. Таміно закохується в портрет. За словами Цариці ночі, дівчину викрав злий чарівник Зарастро. Принц відправляється рятувати Паміну. Цариця дає йому чарівну флейту, яка допоможе здолати зло. Папагено отримує чарівні дзвіночки і повинен за велінням Цариці допомагати принцу. У супроводі трьох хлопчиків вони вирушають в дорогу.

 

Мавр Моностатос, що охороняв Паміну в замку чарівника, викрав її. Папагено проникає в кімнату, де захована дівчина. Птахолов і мавр лякаються один одного, мавр тікає. Папагено розповідає Паміні, що його послала її мати, і що в неї закохався принц Таміно, що бачив її портрет. Дівчина погоджується бігти, але мавр кидається навздогін. Таміно в цей час знаходиться у священному гаю з трьома храмами. Жрець розповідає принцу, що його обдурили: Зарастро насправді добрий чарівник, а не злий, і Паміну він викрав з волі богів. Таміно починає грати на флейті і чує дзвіночки на костюмі Папагено. При звуках чарівної флейти мавр змушений припинити погоню. Зарастро обіцяє Паміні допомогти зустрітися з Таміно. З'являється Моностатос, який спіймав принца. Таміно і Паміна кидаються один одному в обійми.

У лібрето відразу були помічені таємничість і містична символіка, пов'язані з ідеями та ритуалами товариства масонів<ref>{{книга |автор =Альфред Эйнштейн|заголовок =Моцарт.Личность.Творчество|видавництво =М., «Классика-XXI» |рік =2007 |сторінок =472|isbn =978-5-89817-203-9}}</ref>.

 

 

Через всю оперу проходить символіка числа [[3 (число)|три]] (три феї, три генії, три храми, три хлопчики і&nbsp;т.&nbsp;д.)<ref>{{книга |автор =Е.И. Чигарёва|заголовок =Оперы Моцарта в контексте культуры его времени|видавництво =Едиториал УРСС |рік =2000 |сторінок =210|isbn =5-8360-0121-9}}</ref>.

* 1954&nbsp;— Диригент&nbsp;— [[Ференц Фрічаі]]; солісти: [[Ернст Хефлігер]], [[Марія Штадер]], [[Дітріх Фішер-Діскау]], Рита Штрайха, Йозеф Грайндль; оркестр RIAS, Берлін.

* 1956&nbsp;— Диригент&nbsp;— [[Бруно Вальтер]]; солісти: Браян Саліван, Люсин Амара, Теодор Аппман, Роберта Петерс, Жером Хайнс; хор і оркестр [[Метрополітен-опера]], Нью-Йорк.

* 1973&nbsp;— Диригент&nbsp;— [[Вольфганг Завалліш]]; солісти: [[Петер Шрайер]], [[Аннелізе Ротенбергер]], Вальтер Беррі, [[Едда Мозер]], [[Курт Молль]]; оркестр Баварської національної опери.

* 1988&nbsp;— Диригент&nbsp;— [[Ніколаус Арнонкур]]; солісти: [[Ханс Петер Блохвіц]], [[Барбара Бонней]], [[Антон Шарінгер]], [[Едіта Груберова]], [[Матті Салмінен]]; оркестр Цюріхської опери.

* 2005&nbsp;— Диригент&nbsp;— [[Клаудіо Аббадо]]; солісти: [[Крістоф Штрель]], [[Доротея Решман]], [[Ханно Мюллер-Брахман]], [[Еріка Міклоша]], [[Рене Папі]]; малерівський камерний оркестр.