Чарівна флейта: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Масонська символіка в опері: replaced: в якості → як за допомогою AWB
Fortinbras7 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 30:
Сюжет опери Шиканедер почерпнув у казці [[Крістоф Мартін Віланд|К. Віланда]] (1733–1813)'' «Лулу»'' зі збірки фантастичних поем ''«Джинністан, або Вибрані казки про фей і духів»''(1786–1789), з доповненням з його ж казок ''«Лабіринт»'' і ''«Розумні хлопці»''. У числі додаткових джерел також називають епічну поему ''«Оберон, цар чарівників»'', з доповненнями по лібрето К. В. Хенслера з опери ''«Свято сонця у брамінів»'' Венцеля Мюллера; драму ''«Тамос, цар єгипетський»'' Т. Ф. фон Геблера; роман ''«Сетос»'' Ж. Террасон (1731). Називають і роботу Ігнаци фон Борна, магістра [[масонство|масонської]] ложі «Zur Wahrheit» («До правди»), «''Про містерії єгиптян»'' («Über die Mysterien der Ägypter»). Саме фон Борну, який помер незадовго до написання опери, лібрето було присвячено.
 
Після смерті [[Емануель ШиканедераШиканедер|Емануеля Шиканедера]] на авторство лібрето став претендувати один з акторів театру Віденська масон Карл Людвіг Гізеке (Carl Ludwig Giesecke).
 
=== Дія перша ===
Рядок 36:
Принц Таміно заблукав у горах, рятуючись від змія. Три дами, служительки Цариці ночі, рятують його від змія. Прокинувшись, принц бачить птахолова Папагено, який робить вигляд, що врятував принца саме він. Три дами обурені його хвастощами і карають, повісивши на рот замок. Пані повідомляють принцу, що його врятувала Цариця ночі, яка дарує йому портрет своєї дочки Паміни. Таміно закохується в портрет. За словами Цариці ночі, дівчину викрав злий чарівник Зарастро. Принц відправляється рятувати Паміну. Цариця дає йому чарівну флейту, яка допоможе здолати зло. Папагено отримує чарівні дзвіночки і повинен за велінням Цариці допомагати принцу. У супроводі трьох хлопчиків вони вирушають в дорогу.
 
[[Файл:Papageno.jpg|thumb|right|180px|[[ЕммануельЕмануель Шиканедер]] в ролі Папагено]]
Мавр Моностатос, що охороняв Паміну в замку чарівника, викрав її. Папагено проникає в кімнату, де захована дівчина. Птахолов і мавр лякаються один одного, мавр тікає. Папагено розповідає Паміні, що його послала її мати, і що в неї закохався принц Таміно, що бачив її портрет. Дівчина погоджується бігти, але мавр кидається навздогін. Таміно в цей час знаходиться у священному гаю з трьома храмами. Жрець розповідає принцу, що його обдурили: Зарастро насправді добрий чарівник, а не злий, і Паміну він викрав з волі богів. Таміно починає грати на флейті і чує дзвіночки на костюмі Папагено. При звуках чарівної флейти мавр змушений припинити погоню. Зарастро обіцяє Паміні допомогти зустрітися з Таміно. З'являється Моностатос, який спіймав принца. Таміно і Паміна кидаються один одному в обійми.
Рядок 53:
У лібрето відразу були помічені таємничість і містична символіка, пов'язані з ідеями та ритуалами товариства масонів<ref>{{книга |автор =Альфред Эйнштейн|заголовок =Моцарт.Личность.Творчество|видавництво =М., «Классика-XXI» |рік =2007 |сторінок =472|isbn =978-5-89817-203-9}}</ref>.
 
За однією з легенд, рання смерть Моцарта пов'язана з тим, що його вбили масони, не пробачивши йому те, що він вивів (і таким чином висміяв) на сцені в «Чарівній флейті» масонські ритуали. За словами інших Моцарт в «Чарівній флейті» масонство не висміяв, а оспівав, і віденська ложа сама виступила замовником цього твору. Це виглядає тим більше правдоподібно, що на прем'єрі опери, яка відбулася 30-го вересня 1791 року, частину ролей виконували самі масони (ЕммануїлЕмануель ШікаденерШиканедер&nbsp;— «Папагено», К.&nbsp;Л.&nbsp;Гізеке&nbsp;— «перший раб» та ін)
 
Чарівник носить ім'я ''«Зарастро»''- італізована форма імені [[Заратустра|Зороастра]], якого масони шанують як стародавнього мудреця, філософа, мага і астролога. Також, за пізніми вавилонськими легендами, що дійшли до нас у грецькому викладі, Зороастр, мабуть, був одним з перших каменярів і будівельником знаменитої [[Вавилонська вежа|Вавилонської вежі]]&nbsp;— образу, особливо близького «вільним каменярам»&nbsp;— масонам. У Єгипті цього персонажа пов'язували з культом [[Ісіда (міфологія)|Ісіди]] та її чоловіка [[Осіріс]]а. В опері дія розгортається саме в Стародавньому Єгипті, на березі Нілу, в оточенні пальмових гаїв, пірамід і храмів, присвячених культу Ісіди та Осиріса.
Через всю оперу проходить символіка числа [[3 (число)|три]] (три феї, три генії, три храми, три хлопчики і&nbsp;т.&nbsp;д.)<ref>{{книга |автор =Е.И. Чигарёва|заголовок =Оперы Моцарта в контексте культуры его времени|видавництво =Едиториал УРСС |рік =2000 |сторінок =210|isbn =5-8360-0121-9}}</ref>.
Рядок 94:
* 1954&nbsp;— Диригент&nbsp;— [[Ференц Фрічаі]]; солісти: [[Ернст Хефлігер]], [[Марія Штадер]], [[Дітріх Фішер-Діскау]], Рита Штрайха, Йозеф Грайндль; оркестр RIAS, Берлін.
* 1956&nbsp;— Диригент&nbsp;— [[Бруно Вальтер]]; солісти: Браян Саліван, Люсин Амара, Теодор Аппман, Роберта Петерс, Жером Хайнс; хор і оркестр [[Метрополітен-опера]], Нью-Йорк.
* 1964&nbsp;— Диригент&nbsp;— [[Отто Клемперер]]; солісти: [[Микола Гедда]], [[Гундула Яновіци]], [[Вальтер Беррі]], [[Луція Попп]], [[Готлоб Фрік]]; оркестр Філармонія, Лондон.
* 1964&nbsp;— Диригент&nbsp;— [[Карл Бем]]; солісти: [[Фріц Вундерліх]], [[Евелін Лір]], [[Фішер-Діскау, Дітріх|Дітріх Фішер-Діскау]], [[Роберта Петерс]], [[Франц Красс]]; Берлінський філармонічний оркестр.
* 1969&nbsp;— Диригент&nbsp;— [[Георг ШолтоШолті]]; солісти: [[Стюарт Барроуз]], [[Пілар Лоренгар]], [[Герман Прей]], [[Христина Дойтеком]], [[Мартті Талвела]]; Віденський філармонічний оркестр.
* 1973&nbsp;— Диригент&nbsp;— [[Вольфганг Завалліш]]; солісти: [[Петер Шрайер]], [[Аннелізе Ротенбергер]], Вальтер Беррі, [[Едда Мозер]], [[Курт Молль]]; оркестр Баварської національної опери.
* 1988&nbsp;— Диригент&nbsp;— [[Ніколаус Арнонкур]]; солісти: [[Ханс Петер Блохвіц]], [[Барбара Бонней]], [[Антон Шарінгер]], [[Едіта Груберова]], [[Матті Салмінен]]; оркестр Цюріхської опери.
* 1991&nbsp;— Диригент&nbsp;— [[Лівайн, Джеймс|Джеймс Лівайн]]; солісти: [[Франсіско Арайза]], [[Кетлін Беттл]], [[Манфред Хемм]], [[Луціана Серра]], [[Молль, Курт|Курт Молль]]; оркестр [[Метрополітен Опера]].
* 2005&nbsp;— Диригент&nbsp;— [[Клаудіо Аббадо]]; солісти: [[Крістоф Штрель]], [[Доротея Решман]], [[Ханно Мюллер-Брахман]], [[Еріка Міклоша]], [[Рене Папі]]; малерівський камерний оркестр.