Вікіпедія

Ґерета Ігор Петрович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Bot Gluck (обговорення | внесок)
Боти
19 388 редагувань
м вилучення невидимого м’якого переносу, removed: ­ (4) за допомогою AWB
Пам'ятник
Рядок 25:
| особиста_сторінка =
}}
'''І́гор Петро́вич Ґере́та''' (*[[25 вересня]] [[1938]], [[Скоморохи (Тернопільський район)|Скоморохи]], нині [[Тернопільський район|Тернопільського району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]]&nbsp;— † [[5 червня]] [[2002]], [[Тернопіль]], похований у смт [[Велика Березовиця]])&nbsp;— український [[археолог]], [[мистецтвознавець]], [[історик]], [[поет]], викладач і громадсько-політичний діяч. [[Заслужений діяч мистецтв України]]<ref>«Про відзначення нагородами України працівників культури і мистецтв»: Указ Президента України //Свобода.&nbsp;— 1998.&nbsp;— 24 вересня<br/>По Тернопільській області присвоєно «Заслужений діяч мистецтв України» Гереті Ігорю Петровичу.</ref> (1998).
 
Член [[НСХУ]] (1993). Почесний член [[ВУСК]] (1996). Член проводу Тернопільської крайової організації [[НРУ]] ([[1989 у Тернополі|1989]]). Депутат [[Тернопільська обласна рада|Тернопільської обласної ради]] І—IV-го скликань (від [[1990]]), член її президії, голова постійної комісії з питань духовності, культури, свободи слова та інформації. Організатор і директор [[Інститут національного відродження України|Інституту національного відродження України]] (від 1991; нині носить ім'я Ґерети)<ref>[http://www.irp.te.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=430:2009-11-16-16-26-04&catid=92:2009-11-16-16-23-29 Інститут національного відродження України]</ref>. Голова Тернопільського осередку [[НТШ]] (від [[1996 у Тернополі|1996]]). [[Почесні громадяни Тернополя|Почесний громадянин міста Тернопіль]] ([[2003 у Тернополі|2003]], посмертно).
 
== Життєпис ==
Рядок 34:
У 1942&nbsp;р. родина Ігоря Ґерети перебралася до села [[Велика Березовиця]], де батько отримав нову парафію. Тут 1955&nbsp;р. Ігор закінчив середню школу (тепер&nbsp;— Тернопільська 3ОШ №&nbsp;8). Вчився у [[Тернопільська музична школа|Тернопільській музичній школі]]. 1962&nbsp;р. отримав диплом про закінчення історичного факультету [[Чернівецький університет|Чернівецького державного університету]]. Від 1963&nbsp;р. і до кінця життя працював на різних наукових посадах у [[Тернопільський обласний краєзнавчий музей|Тернопільському обласному краєзнавчому музеї]].
 
За протирадянську діяльність Ігоря Ґерету в 1966&nbsp;р. засуджено на п'ять років позбавлення волі (умовно). Загалом же, за участь в українському [[Дисидентський рух|дисидентському русі]] [[1960-ті|1960-x]]&nbsp;рр. був позбавлений можливості здобути науково-творчу кар'єру, до розпаду СРСР постійно перебував під наглядом органів держбезпеки та партапарату. Незважаючи на постійні переслідування й утиски, Ігор Ґерета продовжував займатися науковою й громадською роботою.
 
У період українського національного відродження 1988–19911988—1991&nbsp;рр. Ігор Ґерета поринув у вир політичної діяльності. Став співзасновником [[Народний Рух України|Народного Руху України]] ([[Тернопіль]], 1989), член його Великої Ради; був кандидатом у депутати до [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]] (1994, 1998&nbsp;р.); депутат [[Тернопільська обласна рада|Тернопільської обласної ради]] (1&nbsp;— 4 скликань), член її президії, голова постійної депутатської комісії у 1990–19981990—1998, 2002 роках.
 
До останніх днів життя Ігор Ґерета залишався опікуном [[Козова|Козівської]] гімназії, тепер [http://gimn-kozova.at.ua Козівська державна українська гімназія ім. В.&nbsp;Герети], та обласної експериментальної школи мистецтв.
 
Помер [[5 червня]] [[2002 у Тернополі|2002]]&nbsp;р. в Тернополі на батьківському обійсті по вул. Глибокій. Похований на цвинтарі у [[Велика Березовиця|Великій Березовиці]].
[[Файл:Berezovytsia-tsvyntar-Gereta-Ihor-panahyda-10068951.jpg|міні|праворуч|200пкс|<center>Панахида на могилі Ігоря Ґерети 5 червня 2010 року</center>]]
 
Рядок 66:
 
=== Археологічна діяльність ===
У 1990&nbsp;р. Ігор Ґерета розпочав створення першого археологічного музею-парку в с.&nbsp;[[Чернелів-Руський]] Тернопільського району. У 1993–19941993—1994&nbsp;рр. він виставив на показ твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва із власної збірки з промовистою назвою «Мистецтво друзів», експонуючи їх у Тернополі та Львові. Як археолог Ігор Ґерета відкрив сотню та вів дослідження майже двадцяти пам'яток старожитностей України. Знаковим є могильник Черняхівської культури (III&nbsp;— IV&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е.) у Чернелеві-Руському, який найбільш досліджений в Україні. За звітом Ігоря Ґерети з останнього його сезону за [[2000]]&nbsp;р., що зберігається у фондах обласного краєзнавчого музею, у Чернелівському могильнику відкрито 288 черняхівських поховань (усіх&nbsp;— 315 із похованнями давньоруської й [[Поморська культура|Поморської культур]]), що більше, ніж у могильнику в селі Черняхів. Артефакти з цієї пам'ятки, а також із села [[Романівка (Тернопільський район)|Романівка]] Тернопільського району, в 1995&nbsp;р. були представлені на міжнародних археологічних виставках.
 
Ігор Ґерета як науковець брав участь у місцевих, регіональних, всесоюзних, міжнародних (зокрема, 1987&nbsp;р. в [[Університет Марії Кюрі-Склодовської|Університеті Марії Кюрі-Складовської]] ([[Люблін]], [[Польща]])&nbsp;— «[[Вельбарська культура]] в Пізньоримський час») та згодом всеукраїнських конференціях з питань [[Археологія|археології]], [[Історія|історії]], [[Мистецтвознавство|мистецтвознавства]].
Рядок 89:
* Ім'я Ґерети присвоєно [[Тернопільська обласна експериментальна школа мистецтв|Тернопільській обласній експериментальній школі мистецтв]].
* 5 червня 2010 на фасаді будинку, в якому знаходиться Інститут національного відродження України (м. Тернопіль), відкрито меморіальну дошку Ігореві Ґереті.
* 27 березня 2015 на фасаді [[Тернопільська обласна експериментальна школа мистецтв|Тернопільської обласної експериментальної школи мистецтв]] відкрито меморіальну дошку Ігореві Ґереті, яку освятив митрополит Тернопільсько-Зборівський [[Василь (Семенюк)]].<ref>{{YouTube|hq5w4jsgtWg|У Тернополі освятили меморіальну дошку Ігорю Ґереті|logo=1}} // Телеканал ІНТБ, 27 березня 2015<br/>{{YouTube|0IM8lUw1bfI|Меморіальна дошка Ігорю Гереті. Тернопіль, вул.Медова,5|logo=1}} // Tarnopol &nbsp;— Te &nbsp;— Ua,.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 27 березня 2015.<br/>{{YouTube|WFfx2g-FhLA|Відкриття меморіальної дошки Ігорю Гереті|logo=1}} // Відеоканал Юрія Дігая, 27 березня 2015<br/>{{YouTube|ZwLthsqwuwQ|У Тернополі встановили і освятили меморіальну дошку Ігорю Гереті|logo=1}} // ТТБ,.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 30 березня 2015.</ref>
* 25 вересня 2016 року на [[Вулиця Валова (Тернопіль)|вул. Валовій]] у Тернополі відкрили [[пам'ятник Ігорю Ґереті]]<ref>[http://rada.te.ua/novyny/51168.html Сергій Надал взяв участь у відкритті пам’ятника відомому краєзнавцю Ігорю Гереті] // Тернопільська міська рада.&nbsp;— 2016.&nbsp;— 25 вересня.</ref>.
 
== Премії, відзнаки, нагороди ==
Рядок 116 ⟶ 117:
* Ґерета І. Опіум: Докум. новела з двома епілогами //Вільне життя.&nbsp;— 2001.&nbsp;— 15 верес.
* Ґерета І. Поезії //Тернопіль вечірній.&nbsp;— 1995.&nbsp;— 20 січ.&nbsp;— С.&nbsp;3.
* Ґерета І. Скибка неба: Вірші // Тернопілля’95Тернопілля'95: Регіон. річник.&nbsp;— Т., 1995.&nbsp;— С.&nbsp;550&nbsp;— 551.
* Ґерета І. Смерть Нептуна; Безпросвітне; На скалу! // Свобода.&nbsp;— 1995.&nbsp;— 21 лют.
* Ґерета І. Акварелі, офорт, ліногравюра: Нотатки з виставки творів худож. Л. Левицького //Вільне життя.&nbsp;— 1986.&nbsp;— 9 верес.
Рядок 128 ⟶ 129:
* Ґерета І. Геній родом із Романівки: [Про М.&nbsp;П.&nbsp;Бойчука] //Свобода.&nbsp;— 1992.&nbsp;— 29 жовт.
* Ґерета І. Голос душі: [Про худож. І. Марчука] //Джерело: Наук.-краєзнавчий часопис Тернопілля.&nbsp;— Т., 1994.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С.&nbsp;154–161.
* Ґерета І. Голос землі. Міжнародна співпраця тернопільських археологів // Тернопілля’96Тернопілля'96: Регіон. річник.&nbsp;— Т., 1996.&nbsp;— С.&nbsp;152—154.
* Ґерета І. З маленької Ободівки у широкий мистецький світ: До 100-річчя від дня народж. Петра Обаля // Дзвін.&nbsp;— 2001.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С.&nbsp;149–150; Вільне життя.&nbsp;— 2000.&nbsp;— 29 серп.
* Ґерета І. Знавець душі народної: [120 років від дня народження В. Гнатюка] //Тернопіль вечірній.&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;25.
* Ґерета І. Йорданські сніги: Спомин про Стефанію Садовську // Тернопіль.&nbsp;— 1995.&nbsp;— №&nbsp;4.&nbsp;— С.&nbsp;66–68.
* Ґерета І.&nbsp;П.&nbsp;Картинна галерея Тернопільського краєзнавчого музею: Путівник.&nbsp;— Л.: Каменяр, 1981.&nbsp;— 79 с.
* Ґерета І. Кілька слів про батька // Тернопілля’96Тернопілля'96: Регіон. річник.&nbsp;— Т., 1996.&nbsp;— С.&nbsp;572–574.
* Ґерета І. Кілька слів про поезію Володимира Присяжного.&nbsp;— Тернопілля’ 95: Регіон. річник.&nbsp;— Т., 1995.&nbsp;— С.&nbsp;586–587.
* Ґерета І. Книга про творців нації: [Про О. Полянського та його книгу «Історичні силуети»] //Тернопіль вечірній.&nbsp;— 1998.&nbsp;— 24 верес.&nbsp;— С.&nbsp;3.
Рядок 152 ⟶ 153:
* Ґерета І. Радість зустрічей: [У Тернопільській картинній галереї виставка живопису А.&nbsp;І.&nbsp;Петрика] // Вільне життя.&nbsp;— 1983.&nbsp;— 17 трав.
* Ґерета І. Родом з Романівки: [Про М.&nbsp;П.&nbsp;Бойчука] // Вільне життя.&nbsp;— 1990.&nbsp;— 29 квіт.
* Ґерета І. Саморух до вічної ідеї: Творчий портрет Богдана Ткачика // Тернопілля’96Тернопілля'96: Регіон. річник.&nbsp;— Т., 1996.&nbsp;— С.&nbsp;550–553.
* Ґерета І. Сила і ніжність: [Про Б. Рудого] // Свобода.&nbsp;— 1998.&nbsp;— 17 січ.
* Ґерета І. Слово про кандидата у депутати обласної ради по Теребовлянському виборчому округу №&nbsp;15 Богдана Хаварівського (директор Державного архіву Тернопільської обл.) // Русалка Дністрова.&nbsp;— 1998.&nbsp;— Ч 4.&nbsp;— С.&nbsp;2.
Рядок 163 ⟶ 164:
* Ґерета І. Тривоги і надії //Вільне життя.&nbsp;— 1990.&nbsp;— 17 черв.
* Ґерета І. Феноменально щасливий збирач: Сім етюдів до 125-річчя від дня народження В.&nbsp;Гнатюка //Русалка Дністрова.&nbsp;— 1996.&nbsp;— Ч. 10.&nbsp;— С.&nbsp;1.
* Ґерета І. Художники Тернопілля // Тернопілля’95Тернопілля'95: Регіон. річник.&nbsp;— Т., 1995.&nbsp;— С.&nbsp;687–691.
* Ґерета І. Художники Тернопільщини кінця XIX&nbsp;— ХХ ст. // Тернопіль.&nbsp;— 1994.&nbsp;— №&nbsp;2&nbsp;— 3.&nbsp;— С.&nbsp;3–20.
* Ґерета І. П., Черемшинський О.&nbsp;С.&nbsp;Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка у Велесневі: Нарис-путівник.&nbsp;— Л.: Каменяр, 1982.&nbsp;— 79 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ґерета_Ігор_Петрович