Упир: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
стиль, уточнення
зображення
Рядок 1:
[[Файл:Gianni Lunadei interpretando al Conde Drácula.jpg|міні|Граф Дракула - найвідоміший вампір у виконання актора Джанні Лунадея]]
'''Упи́р''' (''опи́р, вампір'') — міфологічний образ у фольклорі європейських народів: мрець, який нібито виходить з могили, щоб смоктати кров живих людей. Українські міфологічні легенди малюють образ упира як старшого над [[відьма|відьмами]]. Образ його зустрічається і в українській літературі, зокрема в творах [[Котляревський Іван Петрович|І. Котляревського]], [[Франко Іван Якович|І. Франка]], [[Михайло Коцюбинський|М. Коцюбинського]], [[Леся Українка|Лесі Українки]] та ін.
 
[[міфологія|Міфологічні]] або [[фольклор]]ні неживі істоти (інші назви [[Немертві|невмерлі]], [[Заложні мерці|заложні]]), що асоціюються з упирами чи вампірами, зазвичай уявляються як рухомі [[труп]]и, які живляться людською і/або тваринною [[кров]]’ю. Їх також часто зображують у [[кіно]] чи [[художня література|художній літературі]], хоч вампіри з художніх творів мають деякі відмінності від вампірів міфологічних. В фольклорі термін переважно використовується стосовно кровососа з [[Східна Європа|східно-європейських]] легенд, але часто упирами називають і подібних створінь з інших країн і культур.
Рядок 18 ⟶ 19:
 
== Образ у міфах та фольклорі ==
[[Файл:"Le Vampire".jpg|міні|Мертвого упира вбивають кілком. Літографія 1864 року]]
 
Побутує кілька варіантів трактування образу упира. Згідно з одними уявленнями, упир є сином чорта й відьми. Живе він як звичайна людина, однак з-поміж інших вирізняється злістю. Згідно з іншим віруванням, упирі мають тільки людський вигляд, а за своєю суттю це є справжні чорти. Існує вірування, що упирі — це трупи відьом та інших людей, у які після смерті вселяються чорти і приводять їх у рух. Упирем може стати будь-яка людина, якщо її обвіє степовий вітер. Своїм зовнішнім виглядом упир може не відрізнятися від звичайних людей або ж відрізнятися дуже рум'яним кольором обличчя. Іноді упирями вважають дітей (з великою головою, довгими руками й ногами), які можуть передбачати майбутнє. Досить часто народна уява поділяє упирів на дві групи: живих та мертвих. Характерними ознаками мертвих упирів є те, що вони мають червоне обличчя, яке у домовині повернуте донизу. Мертвий упир ніколи не розкладається. Живий упир теж має червоне обличчя і дуже міцну статуру, яка потрібна йому для того, щоб на своїй спині носити мертвого упиря. Мертвий без живого не може бути шкідливим, оскільки сам не має здатності ходити<ref>П. С. Ефименко. Упыри, из истории народных верований// Українці. – С. 499.</ref>. О.&nbsp;Афанасьєв стверджує, що фольклорні упирі — це злісні блукаючі мерці, які за життя були чаклунами, вовкулаками або людьми, яких не приймала церква (вбивці, єретики, клятвовідступники). Вночі упирі встають зі своїх гробів і ходять по світу. Вони заходять у хати, накидаються на сонних людей (найчастіше — на немовлят) і висмоктують їхню кров (потинають), в результаті чого людина помирає. Вони можуть розгулювати по землі до співу перших півнів, а потім кидаються до своїх могил. Щоб позбавитися від упирів, люди відкопували їхні могили і пробивали груди мерця осиковим кілком. Якщо це не допомагало, труп спалювали. Упирів вважали причиною засух, неврожаїв, епідемій. В українській демонології упир є символом зла, смерті, біди, епідемій та стихійного лиха.