Казімеж Міхаловський: відмінності між версіями

| ступінь = доктор

| нагороди =<!-- {{{!}} style="background: transparent"

Після Другої світової війни Міхаловський активно приєднався до справи відбудови польської культури та науки. Від 1939 року був заступником директора [[Національний музей (Варшава)|Національного музею у Варшаві]], де спершу займався організацією галереї стародавньогоантичного мистецтва, котру було відкрито для відвідувачів у 1949 році<ref name="Lorenz"></ref>, а згодом {{Не перекладено|Галерея Фарас ім. професора Казімєжа Міхаловського у Національному музеї у Варшаві|галереї Фарас|pl|Galeria Faras im. Profesora Kazimierza Michałowskiego w Muzeum Narodowym w Warszawie}}, відкритої в 1972 році. Організував багато виставок, на яких демонструвалися пам'ятки, знайдені на розкопках під його керівництвом. У 1945—1947 роках був деканом гуманістичного факультету Варшавського університету, згодом&nbsp;— проректором цього ж навчального закладу (1947—1948). В Александрії (1957—1958) та Абердін (1971) був {{Не перекладено|Запрошений професор|запрошеним професором|en|Visiting scholar}}<ref name="Sadurska"></ref>. У 1956 році утворив Відділення середземноморської археології Польської академії наук, яке сам і очолив. У 1960 році призвів до відкриття {{Не перекладено|Польський центр середземноморської археології|Центру середземноморської археології Варшавського університету в Каїрі|pl|Centrum Archeologii Śródziemnomorskiej}}, яким керував до кінця життя. Утворення станції вважав своїм найбільшим досягненням<ref name="Sadurska"></ref>. Був членом багатьох польських та закордонних академій, наукових товариств та інститутів: [[Національна академія деї Лінчеї|Національної академії деї Лінчеї]], [[Британська академія|Британської академії]], [[Академія наук НДР|Академії наук НДР]], {{Не перекладено|Саксонська академія наук|Саксонської академії наук|de|Sâchsische Akademie der Wissenschaften zu Leipzig}}; членом президії {{Не перекладено|Комітети Польської академії наук|комітету наук про античну культуру|pl|Komitety Polskiej Akademii Nauk}} Польської академії наук, комітету орієнталістичних наук Польської академії наук, {{Не перекладено|Археологічний інститут Америки|Археологічного інституту Америки|en|Archaeological Institute of America}}, [[Німецький археологічний інститут|Німецького археологічного інституту]], {{Не перекладено|Єгипетський інститут|Єгипетського інституту|fr|Institut d'Egypte}}, Інституту єгиптології {{Не перекладено|Чехословацька академія наук|Чехословацької академії наук|cs|Československá akademie věd}}, {{Не перекладено|Французький інститут орієнтальної археології в Каїрі|Французького інституту орієнтальної археології в Каїрі|en|Institut Français d'Archéologie Orientale}}; [[Польське нумізматичне товариство|Польського археологічного товариства]] (голова 1953—1957 та почесний член), Society for Nubian Studies (голова від 1972), {{Не перекладено|Міжнародна асоціація єгиптологів|Міжнародної асоціації єгиптологів|fr|Association internationale des égyptologuese}} (віце-голова Почесного комітету від 1976 року), Association Internationale d'Epigraphie Latine (віце-голова), [[Варшавське наукове товариство|Варшавського наукового товариства]] (генеральний секретар 1949—1952), Association Internationale d'Archéologie Classique, Société Archéologique Grecque, {{Не перекладено|Спілка істориків мистецтв|Спілки істориків мистецтв|pl|Stowarzyszenie Historyków Sztuki}}; член {{Не перекладено|École française d'Athènes|École française d'Athènes|fr|École française d'Athènes}}<ref name="Lorenz"></ref>. Обіймав посаду голови Comité International des Experts pour le Sauvetage des Temples d'Abou Simbel UNESCO (1961—1970), Comité International pour les Musées d'Archéologie et d'Histoire ICOM (1965—1971). Був експертом UNESCO pour les Musées et Fouilles Archéologiques d'Algérie (1966) та членом Comité des Experts de l'UNESCO pour Mohendjo-Daro (1969)<ref name="Lorenz"></ref>. Здобув звання [[Гонорис кауза|доктора гонорис кауза]] університетів [[Страсбурзький університет|Страсбурга]] (1965), [[Кембриджський університет|Кембриджа]] (1971), [[Упсальський університет|Упсали]] (1977)<ref name="Lorenz"></ref>.

Казімєж Міхаловський активно займався популяризацією середземноморської археології. Переклав та видав книгу {{Не перекладено|Вільям Генрі Болтон|Вільяма Генрі Болтона|en|William Henry Boulton (author)}} '' Вічність пірамід і трагедія Помпеї'' (1958) та широко розповсюдив результати праць під час в Едфу. Писав для тижневика {{Не перекладено|Stolica|Stolica|pl|Stolica (czasopismo)}}, підіймаючи питання стародавніхантичних експонатів у колекціях Національного музею у Варшаві. Читав численні лекції, проводив семінари, присвячені античній тематиці. Суспільним ефектом цього стало зростання зацікавленості даною галуззю науки; на відкритій лекції проф. Міхаловського в Національному музеї у Варшаві у 1957 році про мистецтво стародавнього Єгипту взяли участь аж 5000 слухачів<ref>{{Cytuj pismo | autor = Jadwiga Lipińska | tytuł = Kazimierz Michalowski | czasopismo = Znak | wolumin = 6 | strony = 810-811 | data = 1981}}</ref>.

За словами професора Міхаловського, «не тільки для світу науки, але й у найширшій громадській думці цивілізованого суспільства фактичний рівень культури тієї чи іншої країни вимірюється тим, чи має вона власні розкопки в Єгипті»<ref name="EF18"></ref>. У 1936 році завдяки його ініціативі розпочались археологічні роботи в [[Едфу]], які тривали до 1939 року. В експедиції брали участь археологи з Варшавського університету та Французького інституту археології сходу<ref name="EF18"></ref>. Це були перші розкопки за участі польських археологів на теренах Середземномор'я. Роботи проводились на некрополі фараонів та в античному місті греко-римських та візантійських часів. Кількість і художня якість знахідок, виявлених під час першої кампанії (1936 рік), дала змогу утворити експозицію в Галереї стародавньогоантичного мистецтва Національного музею у Варшаві (відкрита вже у червні 1937 року).