Доповідь Франка: відмінності між версіями

Ще до [[Трініті (випробовування)|випробовування ядерної зброї]] в [[США]] було створено в травні 1945 року так званий «[[Тимчасовий комітет МанхеттенськогоМангеттенського проекту|Тимчасовий комітет]]» ([[:en:Interim Committee|Interim Committee]]) з знаменитих вчених, політиків та військових за наполяганням керівників [[МанхеттенськийМангеттенський проект|МанхеттенськогоМангеттенського проекту]] під керівництвом військового міністра [[Генрі Льюїс Стімсон|Генрі Л. Стімсона]]. Комітет мав широкі повноваження щодо консультування президента по військовому контролю та оприлюдненню інформації, а також вироблення рекомендацій щодо післявоєнного управління і політики в галузі ядерної енергетики, в тому числі і законодавства. Його першим обов'язком було дати рекомендації президенту США, яким чином ядерна зброя має бути використана проти Японії. Після засідання 1 червня 1945 року комітет направив до президента [[Гаррі Трумен|Трумена]] рекомендації щодо найефективнішого використання [[Ядерна бомба|ядерної бомби]], де стверджувалось, що вона повинна бути застосована проти [[Японія|Японії]] якомога швидше; її бажано використати проти військового об'єкта або військового заводу з розташованими в безпосередній близькості житловими будинками та іншими спорудами, що найбільш легко піддаються руйнуванню; бомбу треба скинути без попереднього попередження. В комітеті не було жодного юриста і не було зроблено жодних спроб щодо юридичного обґрунтування з якої-небудь компетентною інстанцією щодо застосування ядерної бомби. Рекомендації «Тимчасового комітету» трималися в строгій секретності, однак інформація про них дійшли в Чикаго, Окриджа і Лос-Аламоса, де вчені, все більш відкрито висловлювалися проти застосування бомби.

У доповіді говориться про те, що розвиток [[ядерна енергетика|ядерної енергетики]] та [[Ядерна зброя|ядерної зброї]] буде не тільки важливим доповненням до технологічної і військової потужності США, але й створить серйозні політичні і економічні проблеми для майбутнього цієї країни і для людства загалом. Саме побоювання щодо можливих успіхів німецьких вчених на шляху ядерних досліджень і впевненість, що [[Третій Рейх|німецький уряд]] без докори сумління використає ядерну зброю при її наявності, були головною мотивацією для американських вчених, котрі переконано взялися за [[МанхеттенськийМангеттенський проект|наймасштабніший проект по розвитку досліджень ядерної енергії у військових цілях]]. Хоча США, безсумнівно, в даний час (1945 рік) випереджає решту світу в цій області, основні факти ядерної енергетики є предметом загальних знань. Тому ядерні бомби можуть залишатися ексклюзивною секретною зброєю однієї країни не довше ніж впродовж кількох років. Наукові факти, на яких ґрунтується виробництво та [[Імплозія (фізика)|конструкція]] ядерних бомб добре відомі вченим інших країн і за відсутності ефективного [[Міжнародне агентство з атомної енергії|міжнародного контролю по виробництву ядерної зброї]] неминуче виникне [[Гонка озброєнь|гонка ядерних озброєнь]] — одразу ж після першого [[ядерний вибух|ядерного вибуху]] чи іншої демонстрації США володіння ядерною зброєю світові. Стверджується, що використання ядерних бомб для раптових атак на випередження проти Японії недоцільно, це буде пов'язано з втратою підтримки суспільством США в цілому світі, з прискоренням гонки озброєнь, створить значні труднощі на шляху досягнення міжнародної угоди про майбутній контроль над такою зброєю і таким чином суперечить інтересам США. Пропонувалось, що набагато більш сприятливі умови для можливого досягнення міжнародної угоди може бути створено, якщо [[ядерний вибух]] буде вперше продемонстровано в безлюдній місцевості для міжнародних представників [[Організація Об'єднаних Націй|Організації Об'єднаних Націй]] з більшості країн світу. Приймати рішення на користь ранньої демонстрації ядерної зброї проти Японії рекомендується з урахуванням громадської думки США та інших народів і таким чином, перенести частку відповідальності за таке далекосяжне рішення на всі інші країни світу.

Петицію було передано уряду 12 червня 1945 року. Зважаючи на невідкладність цієї апеляції та значимість імен вчених-членів комісії Франка, уряд США направив цей документ «Тимчасовому комітету» експертів на оцінку. Тому «Тимчасовий Комітет» вдруге зібрався в Лос-Аламосі 16 червня 1945 року. При винесенні свого висновку, наукова група з чотирьох фізиків МанхеттенськогоМангеттенського проекту (серед них були і [[Артур Комптон|Комптон]], [[Енріко Фермі|Фермі]], [[Роберт Оппенгеймер|Оппенгеймер]] та [[Ернест Орландо Лоуренс|Лоуренс]]) заявили, що вважають себе некомпетентними вирішувати про те, чи потрібно використовувати ядерну бомбу, чи ні - думки всередині цього комітету розділилися. Також комітет висловив значні сумніви про те, що вибух однієї з ядерних бомб над пустелею навіть виключно для представників Японії навряд чи зможе справити на них таке враження, що Японія підпише капітуляцію. Таким чином, ініціатива сімох учених з [[Чикаго]] була відкинута, як і надія щодо запобігання [[Ядерне бомбардування Хіросіми і Наґасакі|ядерного бомбардування Японії]].

Доповідь Франка була розсекречена і оприлюднена на початку 1946 року, але керівництво МанхеттенськогоМангеттенського проекту домоглося цензури деяких абзаців.

[[МанхеттенськийМангеттенський проект]]

[[Категорія:МанхеттенськийМангеттенський проект]]