Догмат: відмінності між версіями

Богоодкровенність характеризує догмати як істини, відкриті Самим Богом. своїм змістом вони не є результатом діяльності звичайного розуму, подібно до наукових істин філософських тверджень. Апостол пише: «Повідомляю вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, не є людська, тому що і я прийняв і навчився не від людини, але через одкровення Ісуса Христа» (. 1, 11-12). Якщо філософські, наукові та історичні істини відносні і часом можуть уточнюватися, то догмати&nbsp;— це істини абсолютні і незмінні, тому що Слово Боже є істина (Ін. 17, 17) і перебуває повіки (1 Петр. 1, 25). Святий Василій Великий наголошував: « догматів та проповідей, що збереглись Церкві, ми маємо вчення, зложені в Писанні, інші дійшли до нас із апостольського Передання, яке ми прийняли в таємниці, але ті й інші мають однакову силу для благочестя»<ref name="ep" />. Якщо ми бажаємо приєднатись до Одкровення, то нам потрібно не догмати пристосовувати до свого способу сприймання, але свій розум і серце робити здатними до пізнання речей Божественних. Не можна жити по-язичницьки і в той же час досягати успіхів у пізнанні Премудрості Божої (Прем. 1, 4), «Очистимо почуття і прозріємо…»<ref>Канон Пасхи // Цвітна тріодь.&nbsp;— Чернівці, 1992.&nbsp;— 65 с.</ref> .

Всупереч цьому в кінцінаприкінці [[XVIII століття|XVIII&nbsp;ст]]. протестантському середовищі з'явились релігійно-філософські теорії, що заперечували значення догматів християнському житті. Адогматисти відкидали догмати віри або ж в ім'я моральності (Кант, 1724—1804), або ж в ім'я релігійного почуття і настрою (Шлейермахер, 1768—1834). Вони гадали, що релігія повинна ґрунтуватися не на догматах, виключно на моральності моральному почутті. Подібно до них, адогматисти XIX століття (Рігль та Гарнак) сутність релігії також бачили в благочестивім християнськім настрої.