Чайка (човен): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Мітка: Редагування з мобільної програмки
Рядок 12:
Човен у вигляді величезної видовбаної колоди (з [[верба|верби]] або [[липа|липи]]), по бортах обшитої дошками. Довжина — 15.5 — 21,5 [[метр|м]], ширина й висота бортів — до 4 м.
 
Чайки не мали ні [[Кіль (кораблебудування)|кіля]], ні [[палуба|палуби]]{{fact}}. Головною частиною чайки був кіль-човник довжиною близько 15 метрів, видовбаний з липової або вербової колоди, розширений догори. Від нього розбудовували корпус, прибиваючи дошки цвяхами, розширюючи і його зі збільшенням висоти. Міцно спаяні дошки обтягували липовою корою і обливали смолою. Потім ззовні по обох боках прив'язували снопи очерету, які не дозволяли човну затонути навіть тоді, коли він наповнювався водою. Вони також охороняли екіпаж від куль<ref name=":0">{{Cite web|url=http://www.logos.biz.ua/proj/vynahid/online/14.php|title=Винаходи та інновації. Винахідники України|website=www.logos.biz.ua|accessdate=2016-03-16}}</ref>.
За гетьманування Івана Мазепи на один козацький човен, окрім дерева, витрачалося 13 пудів заліза, 2 діжки смоли, 200 аршинів полотна, 20 сажнів линви, 3 пуди клоччя, 195 аршинів різних шнурів для підв'язування очерету. Доречно вказати, що на будівництво однієї турецької галери витрачалося 150 центнерів заліза, 168 центнерів мотузок і канатів на снасті<ref name=":0" />.