Вікіпедія

Константинополь: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
скільи разів
Мітка: очищення сторінки
відкотив кілька останніх
Рядок 1:
: ''Ця стаття розповідає про історію [[Стамбул]]а до [[Падіння Константинополя|1453 року]].''
[[Файл:Constantinople map German.png|thumb|250px|Мапа Константинополя у візантійську добу]]
{{Otheruses|Константинополь (значення)}}
'''Константинополь''', '''Костянтинополь''', або '''Царгород''' ({{lang-grc|Κωνσταντινούπολη}}, {{lang-la|Constantinopolis}}, {{lang-tr|قسطنطينيه Konstantiniyye, İstanbul}}, у [[саґа]]х ''Miklagarðr''<ref>[[Войтович Леонтій Вікторович|Войтович Л]]. Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // [[Український історичний журнал]].&nbsp;— К., 2015.&nbsp;— №&nbsp;3 (522) за травень-червень.&nbsp;— С. 51. ISSN 0130-5247</ref>)&nbsp;— місто на європейському березі [[Босфор]]у в місці, де він поєднується із затокою [[Золотий Ріг]]. Столиця Східної Римської , потім Візантійської імперії , засновано у 324-330рр. імператором [[Костянтин Великий|Констянтином І Великим]].
 
== Історія ==
{{main|Історія Константинополя}}
 
=== [[Візантій]] ===
Місто засноване у [[667 до н. е.|667 року до н.&nbsp;е.]] [[Мегара|мегарцями]] на чолі з [[Бізант|Бізасом (Бізантом)]], на честь якого місто отримало назву [[Візантій]].
 
У [[512 до н. е.|512]]&nbsp;— [[478 до н. е.|478]] році до н.&nbsp;е.&nbsp;— під владою Персії. Після звільнення увійшов до складу [[Афінська архе|Афінської архе]]. У [[411 до н. е.|411]]&nbsp;— [[409 до н. е.|409]] і [[405 до н. е.|405]]&nbsp;— [[389 до н. е.|389]] роках до н.&nbsp;е.&nbsp;— тимчасово перебував під контролем [[Спарта|Спарти]], у [[364 до н. е.|364 році до н.&nbsp;е.]]&nbsp;— [[Фіви|Фів]]. У [[357 до н. е.|357 році до н.&nbsp;е.]] остаточно виходить із підпорядкування Афін.
 
У [[340 до н. е.|340 році до н.&nbsp;е.]] Візантій взяв в облогу [[Філіпп II Македонський]], але місто вистояло, з [[Александр Македонський|Александром Великим]] візантійці, натомість, підтримували приязні стосунки і навіть допомагали йому кораблями. У [[227 до н. е.|227 році до н.&nbsp;е.]] місто атакували [[кельти]] ([[галати]]), які згодом оселилися на північному березі [[Золотий Ріг|Золотого Рогу]].
 
У [[146 до н. е.|146 році до н.&nbsp;е.]] Візантій уклав союзний договір із [[Рим]]ом, у [[74 до н. е.|74 р. до н.&nbsp;е.]]&nbsp;— увійшов до складу [[Римська республіка|Римської республіки]]
 
У [[193]] році місто після трирічної облоги було захоплене [[Септіміус Северус|Септимієм Севером]]. Він наказав зруйнувати міські мури і позбавити Візантій усіх пільг і привілеїв.
 
{{main|Візантій}}
[[Файл:Byzantinischer Mosaizist um 1000 002.jpg|150px|міні|[[Костянтин Великий]](мозаїка Св. Софії)]]
 
=== Доба Костянтина і його нащадків ===
У [[324]] році [[Костянтин Великий]] розпочав будівництво на місці Візантія «Нового Риму», що згодом на честь імператора отримав назву [[Константинополь]]. Офіційно столицю імперії на береги Босфора перенесли 11 травня [[330]] року.
Костянтин дбав про розбудову міста, заохочуючи переселятись до нього представників панівних верств, торгівців і ремісників з усієї імперії. За час його правління у Константинополі було зведено 30 палаців і храмів, 4 тисячі великих житлових будинків, по півтори сотні лазень і пекарень, 8 водогонів, 2 театри, цирк і новий іпподром.
 
За нащадків Костянтина державною релігією стає [[християнство]]. Натомість спалахує запекла боротьба між прихильниками нікейського [[символ віри|символу віри]] і [[аріанство|аріанами]], що у [[342]] році призвела навіть до вуличних заворушень у Константинополі. Імператор [[Феодосій I]] рішуче стає на бік нікейців. Рішенням скликаного ним [[другий Вселенський Собор|другого Вселенського Собору]] ([[381]]&nbsp;р.) за єпископом (патріархом) Константинополя, як єпископом «Нового Риму», було визнане друге місце «по честі» після єпископа Римського або «Старого Риму» серед інших християнських ієрархів.
 
Після смерті імператора Феодосія І у [[395]] році Римська імперія остаточно розпалася навпіл. Константинополь стає столицею Східної або ж [[Ромейська імперія|Ромейської]] ([[Візантія|Візантійської]]) імперії. Як і на Заході у державні справи починають активно втручатися ватажки варварських племен, що їх імператори змушені були взяти собі на службу. Проте 12 липня [[400]] року мешканці Константинополя із зброєю в руках виганяють з міста [[готи|готів]]. У [[404]]&nbsp;р. спалахує повстання на підтримку [[Іоанн Золотоуст|Іоанна Золотоуста]]. У [[408]]&nbsp;— «хлібний бунт».
 
Місто швидко зростає, вже наприкінці IV сторіччя будинки почали зводити навіть за межами міських мурів, збудованих Костянтином. У [[412]] році Константинополь і його оборонні споруди постраждали від землетрусу. Тому за часів [[Феодосій II|Феодосія II]] західніше від «костянтинових мурів» були зведені нові стіни, що визначили межі міста на кілька сторіч.
 
[[Файл:Walls of Constantinople.JPG|260px]]
[[Файл:Car bed kap deu2.jpg|200px]]
 
=== Світанок середньовіччя ===
Найвищого розквіту Візантія досягла за часів імператора [[Юстиніан І|Юстиніана І]] ([[527]]–[[565]]). Щоправда, нескінченні війни вимагали надзвичайного напруження сил і значною мірою спровокували потужне повстання, що отримало назву «[[Ніка]]» (січень [[532]] року) Але врешті імператор лише зміцнив свою владу. Аби заспокоїти мешканців Константинополя, Юстиніан розгорнув у столиці нечуване за масштабами будівництво. За п'ять років ([[532]]–[[537]]) був зведений [[собор Святої Софії (Константинополь)|собор Святої Софії]]&nbsp;— найбільший у світі християнський храм. За рахунок нових оборонних мурів межі міста були розширені (зокрема, за рахунок квартала [[Влахерни]]), перебудований [[великий імператорський палац]], побудований [[Буколеон]] (за деякими даними&nbsp;— перебудований) і [[церква Святих Сергія і Вакха]].
 
[[Файл:Konstantynopol overal look.JPG|thumb|400px|Загальний вигляд Константинополя за доби Юстиніана I (реконструкція)]]
 
Після смерті Юстиніана, імперія увійшла до смуги занепаду і громадянських конфліктів. Кульмінацією стало коротке, але криваве правління імператора [[Фока|Фоки]], що спирався на підтримку столичної голоти і солдатів. Страти аристократів, однак, не забезпечили константинопольцям ситого життя. Після кількох невдалих повстань проти узурпатора, Фока був скинутий новим імператором [[Іраклій I|Іраклієм]], правління якого цілком пішло на перебудову державного устрою імперії і боротьбу із зовнішніми ворогами. У [[625]]–[[626]] Константинополь пережив важку облогу&nbsp;— із сходу під його мурами стояли [[перси]], із заходу&nbsp;— [[авари]].
А вже через кілька десятиріч Візантія втратила [[Єгипет]], [[Сирія|Сирію]] і [[Палестина|Палестину]], які перейшли під владу арабів, і остаточно перетворившись на грецьку державу.
 
Саме за Іраклія [[грецька мова|грецька]] стала і офіційною мовою імперії. Оскільки ж східні патріархії&nbsp;— Олександрійська, Антіохійська, Єрусалимська&nbsp;— опинилися під владою іновірців, перша роль у православній церкві остаточно перейшла до константинопольського патріарха.
 
[[Файл:Greekfire-madridskylitzes1.jpg|thumb|left|200px|Візантійці відбивають напад арабів за допомогою «[[грецький вогонь|грецького вогню]]»]]
Константинополь постійно перебував під військовою загрозою. У [[670]], [[674]]–[[678]], [[717]]–[[718]]&nbsp;рр. Константинополь брали в облогу араби, у [[698]] році його здобули і пограбували самі візантійці&nbsp;— супротивники імператора [[Леонтій|Леонтія]], [[705]] року біля мурів столиці з'явилися [[болгари]], яким відкрив ворота сам імператор [[Юстиніан II]]. З [[726]] до [[843]] року Константинополь перебував в епцентрі громадянськях воєн між [[іконоборці|іконоборцями]] і прихильниками шанування ікон. У [[740]] місто стало жертвою великого землетрусу. Відновлення постраждалих будинків затягнулося на кілька десятиріч. У [[821]] році столицю намагалися захопити повстанці на чолі з [[Фома Слов'янин|Фомою Слов'янином]], у [[860]]&nbsp;— Константинополь ледь не здобули [[руси]], яких швидше за все очолював [[київський князь]] [[Аскольд]].
 
Лише з приходом до влади у [[867]] році [[Македонська династія|Македонської династії]] становище в імперії певним чином стабілізувалося і столицю поступово почали відновлювати і розбудовувати. Була реставрована Свята Софія, оновлені монастирі, підняті з руїн церкви [[церква Богородиці Халкопратийської|Богородиці Халкопратийської]] і [[Святий Лаврентій|Святого Лаврентія]]. За часів [[Роман I Лакапін|Романа Лакапіна]] був зведений палац [[Мірелейон]], який після смерті імператора перетворили на жіночий монастир.
 
=== Царгород і Русь ===
 
Напад [[860]] року став першим, але не останнім походом київських князів на Константинополь. Збереглися відомості про експедиції [[874]], [[907]] (тільки в київському літописі, тому деякі історики вважають розповідь про «щит Олега на воротах Царгорода» легендою), [[944]], [[1043]] років. З візантійцями воювали [[Святослав Ігорович]] і [[Володимир Святославич|Володимир Великий]], але вони до столиці не дісталися.
 
Серед військових, які служили у візантійській столиці, були й вихідці з Русі. При імператорському дворі був навіть окремий [[руський]] військовий відділ. Князі брали собі у дружини візантійських принцес. В XI&nbsp;— XII&nbsp;ст. Царгород був також місцем своєрідного заслання, так князь [[Мстислав Володимирович (Великий)|Мстислав Володимирович]] відправив у [[1129]] до міста п'ять полоцьких князів разом із їхніми родинами, більшість з них залишилася в Константинополі.
 
[[Файл:Radzivill Olga in Konstantinopol.jpg|thumb|right|200px|Княгиня Ольга у Царгороді. Миніатюра з [[Радзивилівський літопис|Радзивилівського літопису]]]]
З Русі до візантійської столиці привозили хутра, мед, віск, смолу, [[бурштин]], невільників, а купували шовкові тканини, металеві вироби, вина, предмети розкоші. Руські купці користувалися у візантійській столиці привілеями, усталеними [[договори Русі з Візантією|русько-візантійськими договорами]] [[911]], [[944]], [[971]]&nbsp;років. Вони мешкали в окремому кварталі поблизу монастиря Св. Мамонта.
 
Особливу роль Константинополь зіграв у хрещенні Русі. За деякими даними саме у візантійській столиці хрестився князь [[Аскольд]]. У [[957]]&nbsp;р. місто відвідала [[княгиня Ольга]], яку приймав і навернув до християнства імператор [[Констянтин VII Багрянородний]]. З Царгорода були надіслані священники, які [[988]] року хрестили Володимира Великого і його підданих. Не дивно, що з часу свого заснування і до XVII&nbsp;ст. [[Київська митрополія]] перебувала у канонічній юрисдикції Константинопольської патріархії, яка посилала на Русь [[митрополит]]ів.
 
Разом із християнством Русь перебрала і [[Візантійська культура|візантійську культуру]] та мистецтво. Розбудова Києва за Володимира Великого та [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]] здійснювалася за константинопольськими зразками. Спорудження й оздоблення церков, зокрема [[Київський Софійський собор|Софії Київської]], а також княжих палаців, [[Золоті ворота (брама Києва)|Золотих Воріт]], виконували грецькі майстри та маляри. Найславніша [[Володимирська ікона Божої Матері|ікона Богоматері з Вишгороду]] (відома як Володимирська) є твором царгородських митців.
 
=== Турки і хрестоносці ===
 
В [[1054]] році християнська церква остаточно розкололася. Константинополь стає столицею не лише імперії, але й усього православного світу, проте його вплив прямо залежить від сили візантійських володарів. Але імперія саме в цей час починає хилитися до занепаду. Після перемоги під [[Манцикерт]]ом в [[1071]] році над імператором [[Роман IV Діоген|Романом IV Діогеном]] турецькі султани з династії Сельджуків захоплюють Малу Азію. Східний кордон імперії відсувається майже до передмість Константинополя.
 
За часів Комнінів місто перебудовується, зводиться [[монастир Христа Пантократора]], церкви [[церква Богородиці Паммакрісті|Богородиці Паммакрісті]], [[церква Богородиці Кіріотісси|Богородиці Кіріотісси]], [[церква Христа Пантепопта|Христа Пантепопта]], [[церква Святої Феодосії|Святої Феодосії]], [[церква Святого Феодора|Святого Феодора]], імператорський двір остаточно перебирається до [[Влахернський палац|Влахернського палацу]].
 
[[Файл:Siege of Nicaea.jpg|200px|thumb|left|Хрестоносці біля міських мурів (1097)]]
Для боротьби з турками [[Олексій I Комнін]] змушений був звернутися по допомогу до хрестоносців. Проте вони мали власні плани щодо «східного Риму». Учасники [[перший Хрестовий похід|першого Хрестового походу]] билися з візантійцями перед самим Константинополем і навіть на міських мурах, не зважаючи на те, що імперія офіційно була їхньою союзницею. Тому імператор поквапився якнайшвидше перевезти лицарів на інший бік Босфора. Поява у [[Сирія|Сирії]] і [[Палестині]] [[Єрусалимське королівство|Єрусалимського королівства]] і активне просування на Схід італійських конкурентів&nbsp;— [[Венеція|венеційців]], [[Генуя|генуезців]], [[Піза|пізанців]] завдали удару по економіці візантійської столиці&nbsp;— суттєво скоротилися навіть митні і портові збори. Невдоволений цим [[Андронік I Комнін]] у [[1183]]&nbsp;р. скасував привілеї італійських торгівців і вигнав їх за межі імперії. Але це призвело лише до посилення зовнішнього втручання.
 
[[Файл:ConquestOfConstantinopleByTheCrusadersIn1204.jpg|250px|міні|Штурм Константинополя хрестоносцями (1204)]]
За іноземної допомоги [[Комніни|Комнінів]] змінила династія [[Ангели|Ангелів]]. В [[1204]] році відсторонений від влади син імператора [[Ісаак II Ангел|Ісаака II]] втік до Венеції і запропонував [[дож]]у [[Енріко Дандоло]] спрямувати хрестоносців на Константинополь. Західні лицарі домоглися повернення Ісаака II і його сина під іменем [[Олексій IV Ангел|Олексія IV]], але мешканці столиці з цим не змирилися. Під час повстання обидва володарі загинули. Тоді хрестоносці [[13 квітня]] [[1204]] року [[Падіння Константинополя (1204)|взяли місто штурмом]] та піддали його грабунку і вогню.
 
Візантійська імперія була ліквідована. Константинополь став столицею нової держави, що отримала назву [[Латинська імперія]]. Імператором був оголошений [[Балдуїн I Фландрський]]. У місті був фактично встановлений окупаційний режим. Будівництво припинилося, усе більш-менш цінне було вивезене до Венеції та інших західноєвропейських держав, на продаж були розібрані навіть дахи деяких церков і великого імператорського палацу, після чого імператор [[Балдуїн II]] змушений був перенести свою резиденцію до монастиря Пантократора.
 
Повернути собі Константинополь грекам вдалося лише [[15 липня]] [[1261]] року, коли місто відкрило браму перед володарем [[Нікейська імперія|Нікейської імперії]] [[Михаїл VIII Палеолог|Михаїлом VIII Палеологом]]. Від формально відновив Візантійську імперію і став засновником останньої династії візантійських імператорів.
[[Файл:Siege of Constantinople BnF MS Fr 9087.jpg|thumb|left|Облога Константинополя (французький малюнок 1455&nbsp;р.)]]
 
=== Доба Палеологів. Здобуття Константинополя [[Мехмед II|Мехмедом II]] ===
Відновити колишню потугу [[Палеологи|Палеологам]] не вдалося. Південнослов'янські царства відокремилися і в їхніх літописах для держави з столицею в Царгороді вживається назва Грецьке царство (а не Ромейська імперія). Держава і її столиця були втягнуті у постійні конфлікти. Левова частина торгівлі потрапила до рук генуезців, які фактично створили у [[Галата|Галаті]] власну колонію. Надходження до державної скарбниці постійно зменшувалися, і імператори залежали від позик, що їм надавали італійці. Константинополь занепадав, його населення скорочувалося. Особливо відчутним відтік мешканців став тоді, коли сусідні султани з династії [[Османи|Османів]] почали об'єднувати під своєю владою до того розрізнені турецькі князівства Малої Азії та поступово захоплювати візантійські міста і провінції.
[[Файл:Zonaro GatesofConst.jpg|180px|міні|Вступ військ [[Мехмед II Фатіх|Мехмеда]] до Константинополя]]
 
До кінця XIV сторіччя Константинополь опинився у кільці турецьких володінь. У [[1390]] році місто вперше було взято османським султаном ([[Баязид I|Баязидом I]]) в облогу. Констанинополь вдалося відстояти, але імперія вже переживала агонію.
 
[[29 травня]] [[1453]] року місто було взято військами османського султана [[Мехмед II Фатіх|Мехмеда Завойовника]] і у 1457-58 стало столицею [[Османська імперія|імперії]]. Самі турки називали його на свій лад&nbsp;— '''[[Стамбул]]''' ({{lang-tr|İstanbul}}), проте офіційно місто не перейменовували і навіть в офіційних документах фігурувала і назва ''[[Константинополь]]'' ({{lang-tr|قسطنطينيه Konstantiniyye}}).
 
=== Стамбул&nbsp;— від Османів до республіки ===
 
Знелюднене було швидко заселене. Більшість християнських церков перетворені на мечеті. Недалеко від колишнього [[форум Феодосія|Форуму Феодосія]] збудований палац ([[Ескі-Сарай]]), на місці колишнього [[акрополя]] [[Візантія]]&nbsp;— палац [[Топкапи]], в центрі міста з'явився [[Гранд базар|Великий базар]]. За часів правління [[Сулейман I Пишний|Сулеймана Пишного]] в [[1520]]–[[1566]] роках місто переживає нову «золоту добу». Головний архітектор Сулеймана [[Сінан]] будує, зокрема [[мечеть Шах-заде]] (закінчена у 1548) і [[мечеть Сулейманіє]]. За часів [[Ахмед I|Ахмеда I]] навпроти Святої Софії зводять [[Блакитна мечеть|Блакитну мечеть]] ([[1609]]–[[1616]])&nbsp;— першу в ісламському світі мечеть із шістьма мінаретами. Величезні витрати спустошують державну скарбницю. [[Осман II]] у [[1622]] році, взагалі вирішив перенести столицю на схід&nbsp;— до [[Дамаск]]у або ж [[Алеппо]], але був вбитий [[яничари|яничарами]].
 
За часів султана [[Селім III|Селіма III]] ([[1789]]–[[1807]]) робляться перші спроби реформ («[[нізам-і джедіт]]»), продовжені [[Махмуд II|Махмудом II]] і [[Абдул-Меджид I|Абдул-Меджидом I]] («[[танзимат]]»). В [[1845]] році в Стамбулі збудований перший постійний [[Галатский міст]], в [[1850]] році по [[Босфор]]у пішли [[пароплав]]и. [[1846]] року відкривається Сільськогосподарська школа, [[1848]]&nbsp;— перше педагогічне училище, [[1850]]&nbsp;— товариство [[Еджумен-і Даниш]] (османська [[Академія наук]]).
 
Після перемоги у [[Кримська війна|Кримській війні]] резиденцію султана переносять до [[палац Долмабахче|палацу Долмабахче]], збудованого за європейським зразком. [[1868]] відкривається [[Галатасарайський ліцей]]. [[1870]]&nbsp;— [[Стамбульський університет|університет]].
 
У [[1871]] році в Стамбулі з'являється перша [[Стамбульський трамвай|трамвайна лінія]], в [[1875]] році&nbsp;— карликова лінія [[метро]]&nbsp;— «[[Тюнель]]». У [[1889]] відкривається залізничний вокзал, який приймає славнозвісний «[[Східний експрес]]» сполученням «[[Париж]]-Стамбул». Наприкінці XIX&nbsp;ст.. місто отримує сучасну систему електро- і водопостачання.
 
У [[1908]]&nbsp;р. спалахнула [[Молодотурецька революція]]. На парламентських виборах «молоді турки» здобувають тріумфальну перемогу, уся влада швидко зосереджується в руках «трійки», яку складали військовий міністр [[Енвер-паша]], міністр поліції [[Талаат-Паша]] та військовий губернатор Стамбула [[Джемаль-паша]]. Вони втягують імперію у [[перша світова війна|першу світову війну]] на боці Німеччини.
 
Після підписання Мудросського перемир'я Стамбул був окупований англійськими та французькими військами. Влада султана обмежувалася стінами його палацу. В країні спалахує нова революція, яку очолив [[Мустафа Кемаль]] . Столицею новоствореної Турецької Республіки стає [[Анкара]], Стамбул остаточно втрачає свій столичний статус. [[1930]] року ухвалюють закон, який заборонив в офіційних документах і поштових відправленнях використовувати назву ''[[Константинополь]]''. Єдиною офіційною назвою міста залишилося найменування ''[[Стамбул]]''.
 
{{main|Історія Стамбула}}
 
== Див. також ==
* [[Візантія]]
* [[Стамбул]]
* [[Туреччина й Україна]]
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Джерела ==
* ''М.&nbsp;Ф.&nbsp;Котляр''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Konstantinopol Константинополь] // {{ЕІУ|5|42}}
 
=== Література ===
* {{ЕУ}}
* ''Кондаков Н.'' Византийские церкви и памятники Константинополя.&nbsp;— Одеса, 1887
* [[s:Лотоцький О. Сторінки минулого.|''Лотоцький О.'' Сторінки минулого, ч. 4. В Царгороді.]]&nbsp;— В., 1939
* ''Левченко М.'' Очерки по истории русско-византийских отношений.&nbsp;— М., 1956.
 
{{Hist-stub}}
{{Візантія}}
 
[[Категорія:Стародавні міста]]
[[Категорія:Візантійська імперія]]
[[Категорія:Всесвітня історія]]
[[Категорія:Стамбул]]
[[Категорія:Константинополь|*]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Константинополь