Котовський Григорій Іванович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м правопис
Рядок 31:
}}
 
'''Кото́вський Григо́рій Іва́нович''' ({{н.}} {{ДН|24|06|1881|12}}, [[Хинчешти|Ганчешти]] — {{†}} {{ДС|6|8|1925}}, [[Чорноморське (Одеська область)|Чабанка]]) — український червоний козак і отаман, радянський військовий та суспільний, політичний діяч, [[командир]] [[Червона Армія|червоноармійських]] загонів та з'єднань у період [[Громадянська війна в Росії|громадянської війни]] ([[1918]]–[[1922]]). Зробив стрімку кар'єру від простого безробітного, судимого за кримінальні злочини, до радянського керівника високого рівня, члена Союзного, Українського й Молдавського [[Центральний виконавчий комітет СРСР|Центрального Виконавчого Комітету СРСР]], типовий життєпис для багатьох радянських керівників того часу. Член [[Революційна військова рада|Реввійськради]] СРСР.
 
== Життєпис ==
Рядок 44:
В [[1907]] році Котовський був засуджений до 12 років [[каторга|каторги]], направлений до Нерчинська (нині місто Забайкальського краю, РФ), де працював на будівництві Амурської залізничної магістралі. Втік з [[Нерчинськ]]а в лютому [[1913]] року, вбивши двох конвоїрів. Переховувався, працюючи вантажником, чорноробом.
 
На початку 1915 року Котовський сформував нову «бойову» групу і разом з нею займався грабіжництвом у Бессарабії. 1916 року його група здійснила напад на арештантський вагон і звільнила засуджених, які там утримувалися, після цього чисельність групи збільшилася до 30 осіб. «Бойовий загін» Котовського під приводом «повернення народові того, що в народу було відібрано» здійснював зухвалі напади і грабував майно та власність заможних мешканців Одеси. Сам Котовський, як писали одеські журналісти, жив у найдорожчих готелях міста. Цього ж року він був арештований і на суді переконував присяжних, що грабував з ідейних мотивів. Однак присяжні визнали його винним і він був засуджений до страти. Через протести невдоволених рішенням суду та втручання дружини командуючогокомандувача Південно-Західним фронтом ген. О.Брусилова, до якої Котовський відправивнадіслав листа з оповіддю про свою долю, вирок замінили на довічну каторгу. Сидячи в одеській в'язниці, написав автобіографію (сповнену вірою у свою винятковість)<ref name="Енциклопедія"/>.
 
=== Громадянська війна ===
У травні [[1917]] року Котовського умовно звільняють та направляють до [[Дієва Армія|Дієвої Армії]] [[Російська імперія|Російської імперії]] — на [[Румунський фронт]] [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Там його вибирають членом революційного полкового комітету [[136-го Таганрозького піхотного полку]]. У листопаді 1917 року Котовський примкнув до лівих [[есер]]ів, та згодом був обраний членом революційного комітету [[6-а російська армія|6-ї російської армії]].
 
У січні-березні 1918 року Котовський очолює [[Тираспольський загін ОРР|ТираспольськимТираспольський загономзагін]] збройних сил [[Одеська Радянська Республіка|Одеської Радянської Республіки]]. В 1918 році за допомогою більшовицького підпілля здійснив кілька пограбувань в Одесі, зокрема фінансових установ Добровольчої армії. Від липня 1919 року — комбриг 45-ї стрілецької дівізіїдивізії. Під командуванням Й. Якіра брав участь у переході угруповання червоних військ від Дністра до Житомира.
 
З листопада 1919 року у складі 45-ї дивізії РСЧА брав участь в обороні [[Петроград]]у від білогвардійців. З січня [[1920]] року командував кавалерійською [[Бригада (військова справа)|бригадою]] під час боїв на Кавказі, а потім — в Україні та на [[Польсько-радянська війна 1920|радянсько-польському фронті]]. У квітні 1920 року вступив до [[РКП(б)]]. З грудня 1920 року Котовський командував 17-ю Кавказькою дивізією<ref name="Енциклопедія"/>.
 
1921 року він командував кавалерійськими частинами, що брали участь в у придушенні селянських повстань в Україні та під Тамбовом (нині місто в РФ). У вересні [[1921]] року Котовського назначилипризначили начальником 9-ї кавалерійської дивізії, у жовтні [[1922]] року — командиром [[2-го кавалерійського корпусу РСЧА]].
 
[[17 листопада]] [[1921]] року, на чолі 9-ї кавалерійської дивізії взяв безпосередню участь у [[Битва під Базаром|Битві під Базаром]], в якомуякій більшовики завдали поразки Волинській групі [[Армія Української Народної Республіки|Армії Української Народної Республіки]] (командувач — генерал-хорунжий [[Тютюнник Юрій Йосипович|Юрій Тютюнник]]).
 
=== Після війни ===
Рядок 61:
 
[[Файл:Telo Kotovskogo.JPG|thumb|right|150px|Тіло Котовського після вбивства]]
[[6 серпня]] [[1925]] року, під час відпочинку в радгоспі Чебанка, комкор Г. І. Котовський був застрелений своїм знайомим Мейером Зайдером, на призвиськопрізвисько «Майорчик». [[Мотивація]] вбивства не з'ясована. Убивця був схоплений, але потім звільнений від покарання і невдовзі несподівано загинув. За однією із версій, Котовського вбили співробітники ДПУ, коли встановили, що він продовжував підтримувати зв'язки з одеськими бандами злочинців<ref name="Енциклопедія">{{книга|автор= В.Ю. Васильєв|частина= Котовський Григорій Іванович|заголовок=Енциклопедія історії України|посилання=http://history.org.ua/?termin=Kotovskii_G|відповідальний=Редкол.: [[Смолій Валерій Андрійович|В. А. Смолій]] (голова) та ін. |місце=Київ |видавництво=Наукова думка |рік=2008 |том=5: Кон - Кю |сторінок= |сторінки=568 |isbn=}}</ref>.
 
== Переконання ==
 
Існують свідчення, що нібито полонених, які зверталися до нього [[українська мова|українською]], він відправляв на розстріл, кажучи, що «там тебятебе зрозуміють»<ref>[http://www.ut.net.ua/History/36092 Кривавий Базар]</ref>. Разом з тим не слід з цього робити великі узагальнення, адже є чимало даних, що у створених ним військових формуваннях, які згодом ввійшли до складу РСЧА переважну частину особового складу складали українці. Можливо справа зовсім не в українській мові, як це видається автору спогадів, а в тому, що полонені вели себе занадто нахабно чи ще у якихось обставинах, ним не згаданих.
 
== Нагороди ==
Рядок 103:
Мемориал Котовского.jpg|Мавзолей Котовського
Pamiatnik Kotovskomu v Kishineve.jpg|Пам'ятник у [[Кишинів|Кишиневі]]
Умань 7.JPG|Пам'ятник в [[уманьУмань|Умані]] (демонтований)
</gallery>