Софія Потоцька: відмінності між версіями

'''СофіяСофі́я КостянтинівнаКостянти́нівна ПотоцькаПото́цька''' ({{lang-pl|Zofia Potocka}}, Софія Клавоне, Софія (де) Вітт, Софія Челіче) — [[константинополь]]ська куртизанка грецького походження, за однією з легенд була наложницею султана, співмешканка багатьох знаменитостей, [[шпигун]]ка і авантюристка, зуміла стати польською аристократкою (титулованою графинею).

21 червня [[1778]] року тринадцятилітня Лулу<ref>[[Władysław Konopczyński]]. ''Boscamp-Lasopolski Karol (†1794)'' / [[Polski Słownik Biograficzny]].— Kraków: [[Польська академія знань|Polska Akademia Umiejętności]], Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936.— T. II/1, zeszyt 1.— Beyzym Jan&nbsp;— Brownsford Marja.— S. 373. {{ref-pl}}</ref> (потім -&nbsp;— Софія) прибула з [[Боскамп Лясопольський|Каролем Боскампом-Лясопольським]] до [[Жванець|Жванця]]. Дівчата були дуже бідно одягненими, прив'язані на довгому шкіряному шнурку. На запитання, чи вони є одалісками до гарему, Б.-Лясопольський відповів, що вони є бранками, викупленими з неволі. Прибувши з [[Стамбул]]а, (в ті часи Царгород) Софія (Лулу<ref>[[Władysław Konopczyński]]. ''Boscamp-Lasopolski Karol (†1794)'' / [[Polski Słownik Biograficzny]].— Kraków: [[Польська академія знань|Polska Akademia Umiejętności]], Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936.— T. II/1, zeszyt 1.— Beyzym Jan&nbsp;— Brownsford Marja.— S. 373. {{ref-pl}}</ref>) та її сестра Гелена-Фатима уміли розмовляти тільки грецькою та турецькою мовами. Їх батько Клавоне був цукерником, пік та продавав солодощі на вулицях Стамбулу. В [[1777]] його не стало, а мати не уміла заробляти для сім'ї гроші; тому з великої нужди сиділа разом з доньками перед воротами до гарему султана і жила з подавань. Там їх надибав посол [[Боскамп Лясопольський]] і запропонувавши матері гроші, запевнив, що доньок добре влаштує в Польщі.

На той час перетнути кордон було не просто, і тому Лясопольський мусив затриматись у Жванці на пятьп'ять днів для оформлення необхідних документів. І дістав дозвіл на перетин кордону лише для кількох осіб, тому сестер і всі речі він залишив тут. Знаходячись перед австрійсько-угорським кордоном у Жванці, [[Боскамп Лясопольський]] залишив сестер на поруки Йозефу Вітте, видавши таємницю, що вони призначені для короля. [[Йозеф Вітт]] відправив дівчат на утримання до п. Завадської. Пані Завадська, запросивши перекладача Станіслава Пельштина, довідалася, звідки дівчата походять та як їх звати. Спершу Йосефу була до вподоби Гелена, яка була на два роки старша за Софію, він розпочав з нею авантюру, яка тривала кілька місяців, поки про неї не довідався [[Ян де Вітте|Ян Вітт]] і не вислав його до Варшави.

Повернувшись з Варшави, Йозеф Вітт сподобав собі більше Софію, але Гелена стояла йому на заваді. Тоді він вирішив її видати заміж за пятидесятирічногоп'ятдесятирічного жовніра&nbsp;— Бартоломея Чайковського, який був від нього залежний.

Бартоломей Чайковський був повністю незадоволений жінкою, яка нічого не робила, тільки лежала на дивані і з якою він не міг порозумітись і до того ж ще вся округа насміхалась з нього. Він слізно просив Йозефа Вітта звільнити його від «босурманки». І тоді Йозеф вирішив віддати її до гарему паші з турецького на той час Хотину, який тоді ж втопив в [[Дністер|Дністрі]] свою першу жінку за зраду і з того приводу був дуже смутний. Паша з [[Хотин]]а був його добрим приятелем, якого він часто відвідував і розважався у нього. В березні [[1779]] Гелену-Фатиму було віддано до гарему, де вона стала першою жінкою хотинського паші.

ВУ травні [[1780]] року подружжя виїздить до Франції. Там в Парижі [[14 червня]] [[:1781]] року народився син [[Вітт Іван Йосипович|Ян Вітт]].

ВУ грудні [[1785]] Йозеф Зефірин Вітт, по смерті батька, став комендантом Кам'янця.

ВУ червні [[:1787]] була в Херсоні по дорозі до [[Стамбул]]у, під приводом відвідати маму, а насправді з політичною місією. Софія була амбітною панянкою і всяко прислуговувалась різним урядам, також і Катерині, за що та їй надала помістя в Білорусі, на території, яка за першим поділом Речі Посполитої відійшла до Росії. Під час російсько-турецької війни Софія, в [[Крим]]у, була представлена Катерині і відбула до [[Стамбул]]у з певною місією.

== Зв'язок зіз Салтиковим ==

ВУ травні [[1788]] Софія знаходиться в обозі І.&nbsp;П.&nbsp;Салтикова, який разом із своїми військами та австрійською армією стояв під Хотином у [[Брага (Кам'янець-Подільський район)|Бразі]]. Де він на честь СофііСофії, під впливом її чар, давав бали. Хотин капітулював. Софія, на той час коханка Салтикова, передавала через його посильних листи сестрі Гелені в Хотин і отримувала відповіді. Салтиков зволікав вступ в Хотин, під впливом Софії він давав можливість [[:Хотин]]ському паші вивезти все майно та своїх людей з Хотина. Щоб утихомирити гнів [[Потьомкін Григорій Олександрович|Потьомкіна]], який був незадоволений діями Салтикова під Хотином, Салтиков послав до нього Софію.

Після відступу з Хотина, хотинський паша за заслуги перед падишахом, був назначений візиром до сірійськогосирійського [[Халеб|Алепу]]. Там Гелена-Фатима і закінчила своє життя.

На початку [[1789]] Софія знаходиться з Потьомкіним під [[Очаків|Очаковом]], а пізніше в [[Ясси|Яссах]]. Вітт самовільно залишив напризволяще фортецю в КамянціКам'янці і подався в серпні [[1789]] за своєю жінкою під [[Очаків]]. За те і був звільнений з посади коменданта. Не дуже тим переймаючись, через Потьомкіна отримав місце коменданта в [[Херсон|Херсонській фортеці]] ([[1791]]–[[1797]]). Після того в чині генерал-лейтинанталейтенанта і вже з графським титулом повернувся на [[Поділля]] в маєток [[Обозівка|Обозовка]] під Уманню, який виторгував в Потоцького за відмову від жінки. Крім того, він отримав від гр. Потоцького гроші на купівлю [[Грушківці (Летичівський район)|«Грушевського Ключа»]]; маєтки в Білорусі, та гр. Потоцький зобовязавсязобов'язався забезпечити освіту його синові, п'ятнадцятилітньому Яну Вітту.

Зближення Софії Вітт та [[Станіслав Щенсний Потоцький|Станіслава Потоцького]] відбулося в [[Ясси|Яссах]]. Звідти вона поверталась з ним в травні [[:1792]] до Тульчина, але стосунки їх були таємні. Перший раз Софія з'являється відкрито з Станіславом Потоцьким в березні [[:1793]] в [[:Гродно]]. В [[:1793]] Софія з Потоцьким виїзджаєвиїжджає до [[Гамбург]]а, де вони прожили кілька місяців. Потоцький, розчарований упадкомзанепадом краю, мав намір назавжди залишити [[:Поділля]]. В цьому ж часі існував указ, за яким Софія за її поведінку повинаповинна була укрита в монастирі, але вона вчасно покинула терени.

ВУ [[1798]] померла друга дружина С.&nbsp;Щ.&nbsp;Потоцького, з якою він марно намагався перед тим взяти розлучення.

== Шлюб ззі Станіславом Потоцьким та життя в Тульчині ==

Троє їх дітей Констянтин, Миколай, Гелена&nbsp;— померли в ранньому віці (в Софіївці були іхїх надгробки). Софія мала з графом Потоцьким ще трьох синів і дві доньки. Найстарший&nbsp;— Олександр Потоцький ([[1798]]–[[1868]]) виіхаввиїхав до Парижа. Софія вийшла заміж за Павла Кисельова. Мечислав Потоцький ([[1800]]–[[1876]]) був одружений з Дельфіною Комаровою. Болеслав ([[1806]]–[[1861]]) одружений з графинею Салтиковою. Донька Ольга ([[1802]]–[[1861]]) заміжня за Леоном Наришкіним.

В 22 роки найстарший син Потоцького був відізванийвідкликаний з [[Петербург]]а за розпустнерозпусне життя; йому батько купив тоді [[Могилів-Подільський]] з присілками. Незвиклий до спокійного життя Щесний Єжи (Юрій) Потоцький закрутив роман з мачухою. Про їх стосунки Станіслав Потоцький дізнався в останню чергу. Він віддалився від Софії і сина. В той час в його маєтку проживав ілюмінат граф [[Тадеуш Грабянка]], який підтримував Потоцького своїми ідеями і залишався з ним до його смерті.

[[13 березня]] [[1805]] помер її другий чоловік С.&nbsp;Щ.&nbsp;Потоцький.