Відкрити головне меню

Зміни

м
replaced: в якості → як за допомогою AWB
У той же час у 1830-х роках почався бурхливий підйом національного руху. [[Іштван Сечені]] виступив з ідеєю широкого оновлення країни, перед усім у сфері економіки та демонтажу феодальної системи. Виступи Сечені набули великого громадського резонансу та спонукнули багатьох угорських дворян зайнятись політичною діяльністю. [[Міклош Вешшелені]] пішов ще далі й висунув ідею ліквідації абсолютизму і створення в Угорщині конституційної монархії. Ліберальні ідеї швидко розповсюджувались серед дворянства, особливо середнього, та інтелігенції. До кінця 1830-х років склалось декілька течій національного руху: «нові консерватори» ([[Аурел Дежевфі]], [[Дьйордь Аппоні]], [[Шама Йошик]] та Іштван Сечені) виступали за певні демократичні реформи за посилення централізації та збереження господарювання аристократії; ліберали ([[Лайош Баттяні]], [[Ференц Деак]], [[Лайош Кошут]] та, частково, [[Йозеф Етвеш]]) вимагали повної ліквідації феодальних пережитків, введення демократичних свобод, розширення автономії Угорщини й перетворення країни на парламентську монархію. Пізніше виник радикальніший рух студентства і частини інтелігенції, що концентрувався навколо групи «[[Молода Угорщина]]» ([[Шандор Петефі]], [[Пал Вашварі]] та [[Міхай Танчич]]) й виступав з позицій республіканізму і необхідності збройного повстання.
 
Особливістю угорського ліберального руху став той факт, що носієм ідей демократичних перетворень та рушійною силою революції було дворянство. Це пояснювалось слабким розвитком міст в Угорщині, слабкістю буржуазії та роллю дворянстводворянства, як склалось історично, що виступало в якості захисниказахисником прав і свобод угорської нації проти іноземного володарювання. Іншою істотною рисою руху була неуважність до національного питання: ліберали вважали, що демократичні перетворення і затвердження пріоритету особистої свободи зроблять непотрібними корпоративні права національних меншин, які вони вважали пережитком феодальної системи. Це переконання в умовах Угорського королівства, у якому представники титульної нації становили лише 38% населення, загрожувало сплеском національних конфліктів. Паралельно з розвитком угорського руху, укріплювалось самоусвідомлення інших народів країни — [[хорвати|хорватів]], [[серби|сербів]], [[словаки|словаків]], [[румуни|румунів]] та [[русини|русинів]], що часто суперечило інтересам угорців. <ref name=HI />
 
=== Спроби реформ та їх провал ===
29 261

редагування