Фільварок: відмінності між версіями

Т.6 : У&nbsp;— Я / Уклад. Г.&nbsp;П.&nbsp;Півторак [та ін.].&nbsp;— 2012.&nbsp;— 568 с.&nbsp;— ISBN 978-966-00-0197-8.(с.:99)</ref>

 

 

В українських землях фільварок вперше з'явився у [[Галичина|Галичині]] в [[XV століття|XV&nbsp;ст.]] У більшості українських земель, що входили до складу [[Велике Князівство Литовське|Великого князівства Литовського]], фільваркова система господарювання почала запроваджуватися з середини [[XVI століття|XVI&nbsp;ст.]] У зв'язку з розвитком внутрішнього і особливо зовнішнього ринку ([[мануфактура|мануфактурне]] виробництво західноєвропейських країн потребувало сільськогосподарської сировини) у [[феодал]]ів виникла потреба організації власного господарства з виробництвом [[хліб]]а на продаж і переробкою сільськогосподарської продукції. З іншого боку, новосформований шляхетський стан [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] прагнув економічної стабільності господарства в умовах постійного перебування шляхтичів у військових походах. Згідно з [[Устава на волоки|«Уставою на волоки»]] (1557) спочатку на великокнязівських (державних землях) Великого князівства Литовського було проведено «волочну поміру» і найкращі землі віддано під фільварок. [[Селяни]] зобов'язувалися виконувати дводенну [[панщина|панщину]] на [[тиждень]] з однієї [[Волока|волоки]] землі, що була у їхньому користуванні. У приватних маєтках [[магнат]]и та [[шляхта]] також стали запроваджувати фільварки як найбільш економічно вигідні для них господарства.