Друга Яссько-Кишинівська операція: відмінності між версіями

[[26 березня]] [[1944]] вій­сь­кавійська [[Другий Український фронт|2‑го Укра­їн­сь­ко­гоУкраїнського фро­н­туфронту]] ви­й­ш­ливийшли до кор­до­нукордону з [[Румунія|Ру­му­ні­єюРумунією]]. Ще до по­ча­т­купочатку на­сту­пунаступу [[Воєнна розвідка|розвідка]] за­без­пе­чи­лазабезпечила ра­дян­сь­керадянське ко­ман­ду­ван­някомандування не­об­хід­ноюнеобхідною ін­фор­ма­ці­єюінформацією про стан при­кор­дон­ноїприкордонної сму­гисмуги, кіль­кістькількість тех­ні­китехніки та жи­воїживої си­лисили про­ти­в­ни­капротивника. Бі­ляБіля [[Флорешти]] гру­пагрупа роз­ві­д­ни­ківрозвідників на чо­лічолі з [[сержант]]ом Ро­ма­нен­комРоманенком зни­щи­лазнищила не­ве­ли­кийневеликий ні­ме­ць­кийнімецький [[Загін (армія)|за­гінзагін]], що пе­ре­су­ва­в­сяпересувався на ма­ши­нахмашинах, і на за­хо­п­ле­но­музахопленому транс­пор­тітранспорті помча­лапомчала впе­редвперед, до [[Прут]]у. У мі­с­це­вихмісцевих жи­те­лівжителів знайшло­сязнайшлося кіль­какілька чо­в­нівчовнів, на яких гру­пагрупа по­до­ла­лаподолала рі­ч­курічку, до­бу­ладобула ва­ж­ли­віважливі до­ку­мен­тидокументи й «язика».

[[27 березня]] [[воїн]]и [[27-а армія (СРСР)|27-ї]] та [[40-а армія (СРСР)|40‑ї ар­мійармій]] [[генерал-лейтенант]]ів С. Г. Трофименка та П. Ф. Жмаченка пер­ши­мипершими фор­су­ва­лифорсували р. Прут. У роз­па­лірозпалі бо­ївбоїв ко­ман­ду­ю­чийкомандуючий 2‑м Укра­їн­сь­кимУкраїнським фро­н­томфронтом [[маршал Радянського Союзу]] [[Конєв Іван Степанович|І. С. Конєв]] одер­жаводержав роз­по­ря­джен­нярозпорядження [[Ставка Верховного Головнокомандування|Став­киСтавки]] про при­пи­нен­няприпинення ак­ти­в­нихактивних дій, оскіль­киоскільки [[12 квітня]] уря­до­віурядові Ру­му­ніїРумунії бу­лобуло на­пра­в­ле­нонаправлено умо­виумови пе­ре­ми­рперемир'я. Клі­каКліка [[Антонеску Йон|Й. Антонеску]] від­по­ві­лавідповіла на цю про­по­зи­ціюпропозицію ого­ло­шен­нямоголошенням то­таль­ноїтотальної [[Мобілізація|мобілізації]] та про­дов­жен­нямпродовженням вій­нивійни на бо­цібоці Ні­ме­ч­чи­ниНімеччини. Пі­с­ляПісля цьо­гоцього вій­сь­кавійська 2‑го Укра­їн­сь­ко­гоУкраїнського фро­н­туфронту від­но­ви­ливідновили [[наступ]]. Прой­шов­шиПройшовши з бо­я­мибоями бли­зь­коблизько 100 км, во­нивони на се­ре­ди­нусередину тра­в­нятравня за­хо­пи­лизахопили мі­с­таміста [[Ботошані]], [[Радівці|Ра­де­у­ціРадеуці]], [[Сучава (місто)|Су­ча­вуСучаву]], [[Фелтічень|Фелтічені]] й від­ті­с­ни­ливідтіснили во­ро­гаворога до пе­ред­гі­рпередгір'я Кар­патКарпат і мі­с­таміста [[Ясси]].

[[Бойові дії]] [[Перша Яссько-Кишинівська операція|в Ру­му­ніїРумунії з кві­т­няквітня по сер­пеньсерпень]] [[1944]] ха­ра­к­те­ри­зу­ва­ли­сяхарактеризувалися як бої мі­с­це­во­гомісцевого зна­чен­нязначення, од­накоднак бу­либули во­нивони до­ситьдосить кро­во­про­ли­т­нимикровопролитними й ві­ді­гра­ливідіграли зна­ч­нузначну роль у ство­рен­ністворенні умов для про­ве­ден­няпроведення Яс­сь­коЯссько-­Ки­ши­нів­сь­коїКишинівської опе­ра­ціїоперації.

Яссько-Кишинівська наступальна [[Військова операція|операція]] почалася рано вранці [[20 серпня]] [[1944]] року з потужного артилерійського наступу, що три­вавтривав 1 год. 45 хв., перша частина якого полягала в придушенні ворожої оборони перед [[Атака|атакою]] піхоти і танків, а друга — в артилерійському супроводі атаки. О 7 годині 40 хвилин, радянські війська, що супроводжувалися подвійним вогневим валом, перейшли в [[наступ]] з Кицканського [[плацдарм]]у і з району на захід від Ясс. Одночасно [[штурмова авіація]] групами по 8—20 літаків з інтервалами в 15 хвилин завдавала [[Бомбардування|бомбових]] і штурмових ударів по найсильнішим [[Опорний пункт (військова справа)|опорним пунктам]] і [[Вогнева позиція|вогневим позиціям]] артилерії противника. [[Управління військами]] в ланці [[батальйон]] — [[полк]] — [[дивізія]] було ворогом втрачено.

З'єднання [[Другий Український фронт|2-го Українського фронту]] в першій половині дня прорвали дві смуги оборони противника. У смузі [[27-а армія (СРСР)|27-оїї армії]] генерал-лейтенанта С. Г. Трофіменка почалося введення в прорив [[6-а танкова армія (СРСР)|6-оїї танкової армії]] [[генерал-лейтенант]]а [[Кравченко Андрій Григорович|А. Г. Кравченка]], чим викликала в рядах німецько-румунських військ, як визнав командувач групою армій «Південна Україна» генерал [[Йоханес Фріснер|Й. Фріснер]], «неймовірний хаос».

[[3-й Український фронт]] успішно просувався на південній ділянці, на стику [[6-а армія (Третій Рейх)|6-ою німецької]] і [[3-я румунська армія|3-ою румунської армій]]. [[Атака]] була настільки стрімкою, що під кінець першого дня операції його війська завершили прорив головної смуги оборони противника і вийшли до другої оборонної смуги, місцями уклинившись на глибину 10—12 км і розширивши фронт прориву до 40 км. Це створило сприятливі умови для розвитку стрімкого наступу в глибину і для ізоляції з'єднань [[3-я румунська армія|3-оїї румунської армії]] з метою подальшого їх розгрому по частинах.

[[Противник]], прагнучи зірвати наступ, що розпочався, з ранку 21 серпня підтягнув [[резерв]]и і, спираючись на другу смугу оборони, наніс [[контрудар]] по військах [[37-а армія (СРСР)|37-оїї армії]] [[генерал-лейтенант]]а І. Т. Шлеміна, покладаючи особливі надії на дії своєї [[13-та танкова дивізія (Вермахт)|13-оїї танкової дивізії]]. Проте всі його спроби зупинити наступ виявилися безуспішними. Вимотавши і знекровивши противника, війська 37-оїї армії рішучою атакою опанували населеним пунктом [[Єрмоклія]], а наприкінці дня вийшли в район [[Опач]]. [[Військове з'єднання|З'єднання]] [[46-а армія (СРСР)|46-оїї армії]] до того часу вийшли в район [[Александрень]].

Під кінець другого дня операції війська 3-го Українського фронту ізолювали [[6-а армія (Третій Рейх)|6-у німецьку армію]] від 3-оїї румунської, замкнувши кільце [[оточення]] 6-оїї німецької армії біля села [[Леушени]]. Її командувач втік, кинувши війська.

На той час ударні угрупування радянських фронтів вже перехопили основні дороги відходу на захід. Німецьке командування продивилося можливість оточення своїх військ в районі Кишинева. У ніч на 22 серпня моряки Дунайської військової [[флотилія|флотилії]] спільно з десантною групою 46-оїї армії успішно [[Форсування Дністровського лиману|форсували]] 11-кілометровий [[Дністровський лиман]], оволоділи містом [[Аккерман]] і почали розвивати наступ в південно-західному напрямку.

Виконуючи наказ Ставки, війська 2-го Українського фронту продовжували розвивати наступ. [[22 серпня]] перейшли в наступ з'єднання [[4-а гвардійська армія|4-оїї гвардійської армії]] генерал-лейтенанта [[Галанін Іван Васильович|І. В. Галаніна]], що завдавала головного удару на правому фланзі уздовж східного берега річки Прут. До кінця дня війська фронту глибоко охопили угрупування противника в районі Ясс і Кишинева із заходу.

[[23 серпня]] 1944 з'єднання 27-оїї армії 2-го Українського фронту завершили виконання завдання, запланованого на п'ять днів. Того ж дня [[6-а танкова армія (СРСР)|6-а танкова армія]] закінчила очищення від противника міста [[Васлуй (місто)|Васлуй]] і, просунувшись на 45 км південніше, опанувала місто [[Бирлад (місто)|Бирлад]]. Війська [[7-а гвардійська армія|7-оїї гвардійської армії]] [[генерал-полковник]]а [[Шумилов Михайло Степанович|М. С. Шумилова]] повністю здолали Тиргу-Фрумосський [[укріплений район]] і форсували річку Серет, а кінно-механізована група [[генерал-майор]]а С. І. Горшкова оволоділа містом [[Роман (місто)|Роман]]. 73-й стрілецький корпус [[52-а армія (СРСР)|52-оїї армії]] цього ж дня опанував місто [[Хуші]].

23 серпня після завершення [[оточення]] німецьких військ радянські фронти продовжувати просування на зовнішньому фронті. [[46-а армія (СРСР)|46-а армія]] 3-го Українського фронту відтіснила війська 3-оїї румунської армії до [[Чорне море|Чорного моря]], де вона [[24 серпня]] припинила опір. Цього ж дня кораблі [[Дунайська військова флотилія (СРСР)|Дунайської військової флотилії]] висадили [[Десант в Жебріяни — Вилково|десант]] у районі [[Приморське (Кілійський район)|Жебріяни]] — [[Вилкове]].