Відмінності між версіями «Українська соціал-демократична робітнича партія»

нема опису редагування
(орфографія)
Щоб уможливити Директорії порозуміння з [[Антанта|Антантою]], соціал-демократи відкликали [[7 лютого]] 1919 своїх міністрів з уряду, залишивши [[Остапенко Сергій Степанович|С. Остапенкові]] вільну руку для переговорів з французькими представниками в Одесі. Одночасно С. Петлюра вийшов з УСДРП, а В. Винниченко вибув зі складу Директорії, передавши свої повноваження С. Петлюрі ([[11 лютого]] 1919). ЦК УСДРП (Й. Безпалко, [[Лівицький Андрій Миколайович|А. Лівицький]], [[Шадлун Микола Якимович|М. Шадлун]], ї. Романченко), що залишився на Україні, продовжував підтримувати політику Директорії й урядів Б. Мартоса (9. 4. — 27. 8. 19191 та І. Мазепи (27. 8. 1919 — травень 1920), а ті її члени, що виїхали на еміграцію (В. Винниченко, Б. Матюшенко, В. Левицький, П. Дідушок, М. Порш, В. Мазуренко, С. Вікул), на конференції 9 — 13 вересня 1919 у Відні домагалися виходу есдеків з уряду. «Незалежні» есдеки в січні 1920 створили [[Українська Комуністична Партія|Українську Комуністичну Партію]], що стала леґальною радянською партією і стояла за самостійність [[УССР]].
 
На еміграції «Закордонна делегація УСДРП» (лідери: І. Мазепа, [[Феденко Панас Васильович|П. Феденко]], О. Козловський, [[Ольгерд Іполіт Бочковський|О. Бочковський]], Б. Матюшенко, В. Старосольський, Й. Безпалко) мала центр у Празі і належала до Соціалістичного Інтернаціоналу.
 
Партійні органи: «Вільна Україна» (Л.), «Соціалістична Думка» (Л, — Прага, 1922 — 23) і «СоціалістДемократ» (Прага — Подєбради). УСДП не входила до [[Уряд УНР в екзилі|Уряду УНР в екзилі]], але лояльно ставилася до нього.
5885

редагувань