Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
Християни [[Візантійський обряд|візантійського обряду]] святкують Воздвиження Чесного Хреста Господнього 27 вересня (14 вересня за старим стилем). Це [[свято]] належить до 12-ти великих свят [[Східне християнство|Східної Церкви]] та має один день передпразництва та 7 днів попразництва.
 
Історики Східної Церкви вважають, що передусім дві події лягли в основу встановлення цього празника: віднайдення у 4-му столітті Хреста, на якому розіп’ялирозіп'яли [[Ісус]]а, та повернення цього хреста з Персії до [[Єрусалим]]у у 7-му столітті.
 
Саме слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославляння [[Животворний Хрест|Хреста Господнього]].
Щодо віднайдення Господнього Хреста, то християнська традиція передала нам кілька різних легенд. Три з них приписують віднайдення Хреста [[Свята Олена|св. Гелені (св. Олені)]], матері імператора [[Костянтин Великий|Костянтина Великого]]. Датою віднайдення Хреста орієнтовно вважають 326 рік. Історики не мають інформації про воздвиження Хреста Господнього одразу після його віднайдення.
 
Початок празникові Воздвиження дало посвяченя [[храм]]у [[Воскресіння]] Господнього, який збудував св. [[Костянтин Великий]] на [[Голгофа|Голгофі]] у [[Єрусалим]]і. Посвячення храму відбулося за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня — 14 вересня — відбулося врочисте воздвиження віднайденого Хреста Господнього.
 
Друга важлива подія, що зробила загальним празник Воздвиження на Сході й на Заході це повернення св. Господнього Хреста з перської неволі. Перський цар [[Хозрой]] у [[614]] році здобув [[Єрусалим]] і забрав Господній Хрест до своєї столиці в Ктесифоні. У 628 році [[цісар]] [[Іраклій]] ([[610]]—[[641]] роки) по своїй перемозі над персами знайшов св. Хрест і приніс його до [[Єрусалим]]у, де [[14 вересня]] відбулося друге врочисте воздвиження-піднесення св. Хреста. Відтоді празник носить назву: «Всемірне (тобто всесвітнє) Воздвиження Чесного й Життєдайного Хреста».
 
Оскільки празник Воздвиження нагадував [[Розп'яття Христове|Христове розп’яттярозп'яття]] і [[смерть]] та прирівнювався до [[Страсна п'ятниця|Великої П’ятниціП'ятниці]], то з найдавніших часів стало традицією св. Церкви в цей день додержувати суворий [[піст]].
 
Як зазначає у книзі «Пізнай свій обряд» отець Юліан Катрій, щодо святкування цього празника в різних Церквах, то [[Грецьке православ'я|Грецька Церква]], наприклад, відзначає його [[6 березня]], а [[Римо-католицька церква|Римо-Католицька Церква]] святкувала цю подію [[3 травня]], але при реформі празників за Папи Римського [[Іван ХХІІІ|Івана ХХІІІ]] 1960 року це свято викреслили з церковного календаря.
Характерною ознакою празника Воздвиження є врочисте вшанування Господнього Хреста через обряд піднесення його під час ''утреньої''. У [[Східне християнство|Східній Церкві]] відомі різні обряди Воздвиження Хреста, зокрема, обряд св. Атанасія на Атосі, обряд гори [[Синай]], [[Константинополь]]ський обряд. Щодо Воздвиження Хреста Господнього [[Русь|на Русі]], то цей обряд згадується тут у 13-у столітті. Патріарший Собор [[1276]] року дозволив Воздвиження в усіх [[церква]]х.
 
== Воздвиження Хреста Господнього ==
 
У давні часи римські імператори робили численні спроби знищити навіть найменші спогади про життя й діяння Ісуса Христа, про священні місця, із ним пов'язані. Один з імператорів  — [[Адріан]]  — віддав наказ засипати землею священну гору Голгофу, а також [[Гроб Господній]]. На штучно створеному імператором пагорбі збудовано святилище богині Венери та поставлено статую бога Юпітера.
Протягом тривалого часу на цьому місці збиралися язичники для виконання культових дій, зокрема жертвоприношення. Але минуло 300 років, і християни знайшли гроб Господній та хрест Божий. Ця визначна для всього віруючого люду подія сталася за часів Костянтина Великого, першого з римських імператорів, який прийняв рішення припинити гоніння християн (за легендою, він побачив на небі знамення Боже  — хрест із надписом: «'''Цим переможеш'''»). Намагаючись виконати волю Божу, Костянтин Великий відправив до Єрусалима царицю Гелену, свою матір, щоб вона доклала максимум зусиль задля віднайдення Хреста й гробу Господніх. Тривалий час її пошуки не мали успіху, незважаючи на всі старання. І нарешті святині було знайдено під храмом язичницької богині Венери. Храм негайно зруйнували й витягли на світ Божий християнські цінності: Гроб Господній, хрест, на якому було розіп'ято Спасителя, та чотири гвіздки, якими начебто було прибито Сина Божого до хреста. За деякими переказами, було знайдено не один, а аж три хрести та дощечку з написом, зробленим за наказом [[Понтій Пилат|Понтія Пілата]]. Патріарх Макарій вирішив дізнатися, на якому ж саме хресті було розіп'ято [[Ісус Христос|Ісуса Христа]], тому почав накладати по черзі кожен хрест на покійного. Коли на мертву людину було покладено хрест Господній, мрець ожив. Отже, люди знову отримали можливість поклонятися християнським святиням. Вони побачили диво, що сталося, і попросили патріарха Макарія воздвигнути хрест Господній, щоб віруючі люди могли бачити його бодай здаля. Цариця Гелена після всіх цих подій привезла до Єрусалима часточку від хреста Господнього та знайдені гвіздки. Костянтин Великий віддав наказ побудувати в Єрусалимі храм на честь Христового Воскресіння. Наступного дня після освячення цього нового храму (IV століття) було встановлено святкування Воздвиження Хреста Господнього.
 
У народі це свято називають значно коротше  — «'''Здвиження'''». З цього дня птахи відлітають у [[вирій]], настають холоди, «земля на Здвиження ближче до зими движиться». За народним уявленням, сього дня не можна ходити до лісу, оскільки у вирій не тільки птахи летять, але й повзуть змії, тому прогулянка може бути небезпечною.
 
== Див. також ==
* [[Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього]]
 
== Примітки ==
 
== Джерела ==
* ''Бурій В. М. ''Народно-православний календар / Валерій Бурій. - — Черкаси : Вертикаль, 2009.
* [http://www.rivnist.in.ua/news/2014/09/27/6594 Що не можна робити в свято Воздвиження Хреста Господнього]
 
144 680

редагувань