Відкрити головне меню

Зміни

оформлення, стиль, уточнення, категоризація. Не затвердив - немає картки, багато треба виправити і додати.
[[Файл:Luís de Camões por François Gérard.jpg|right|thumb|200px|Луїс де Камоенс. Портрет роботи Франсуа Жерара.]]
 
'''Луїс Ваз де Камоенс''' (суч. {{lang-pt|Luís Vaz de Camões}}, сучасна вимова {{IPA2|luˈiʃ vaʃ dɨ kaˈmõĩʃ}}, українське написання походить від старої португальської ''Camoens'', біляблизько [[1524]] — †[[10 червня]] [[1580]]) — [[португаліяПортугалія|португальський]] [[поет]], щоякого вважаєтьсявважають найбільшим португальським поетом в історії. Його твори вважаютьсявважають класичними поряд із творами Гомера[[Гомер]]а, [[Вергілій|Вергілія]], [[Данте АльєгріАліг'єрі]]. Він написав багато ліричних та драматичних поетичних творів [[португальська мова|португальською]] та [[іспанська мова|іспанською]] мовами, але найвідомішим його твором є «[[Лузіади]]» (''{{lang-pt|Os Lusíadas''}}). Його філософська робота «Парнас Луїса Ваза» (''{{lang-pt|O Parnaso de Luís Vaz''}}) була втрачена, викраденаїї викрали разом з частинами «Лузіади» його ворогамивороги під час перебування поета в [[Мозамбік]]у.
 
== Раннє життяБіографія ==
 
=== Ранні роки ===
Відомості про життя Камоенса надзвичайно мізерні та іноді суперечливі. Вважається, що Камоенс народився в [[1517]] або в [[1524]] році, ймовірно в [[Лісабон]]і. Він походив із старовинного і багатого [[Галісія|галісійського]] роду, один з членів якого, Васко Пірес де Камоенс ({{lang-pt|Vasco Pires de Camões}}), в [[1370]] році емігрував із політичних мотивів до [[Португалія|Португалії]]. Він був відомий не лише як хоробрий воїн, але і як блискучий поет-[[трубадур]]. Дід поета по материній лінії, Антао, був одружений на родичці [[Васко да Гама|Васко да Гами]]. Згідно з деякими джерелами, мати Камоенса, дона Ана (''Ana de Sá e Macedo''), померла дуже рано; його батько, Сімао (''Simão Vaz de Camões''), одружувався повторно і виїхав до [[Індія|Індії]] капітаном корабля. Поблизу [[Гоа]] корабель потрапиву в аварію. Незабаром після цього батько помирає, однак звістка про це дійшла у [[Лісабон]] лише в [[1553]] році.
Відомості про життя Камоенса надзвичайно мізерні та іноді суперечливі. Вважають, що Камоенс народився в [[1517]] або в [[1524]] році, ймовірно в [[Лісабон]]і. Він походив із старовинного і багатого [[Галісія|галісійського]] роду, один з членів якого, Васко Пірес де Камоенс ({{lang-pt|Vasco Pires de Camões}}), в [[1370]] році емігрував із політичних мотивів до [[Португалія|Португалії]]. Він був відомий не лише як хоробрий воїн, але і як блискучий поет-[[трубадур]]. Дід поета по материній лінії, Антао, був одружений на родичці [[Васко да Гама|Васко да Гами]]. Згідно з деякими джерелами, мати Камоенса, дона Ана ({{lang-pt|Ana de Sá e Macedo}}), померла дуже рано; його батько, Сімао ({{lang-pt|Simão Vaz de Camões}}), одружився повторно і виїхав до [[Індія|Індії]] як капітан корабля. Поблизу [[Гоа]] корабель потрапив у трощу. Незабаром після цього батько помер, однак звістка про це дійшла у [[Лісабон]] лише в [[1553]] році.
 
=== Освіта ===
Своє дитинство Камоенс провів в товаристві дбайливої мачухи, під опікою дядька, дона Бенто, вченого ченця-аскета. Камоенс вчився в [[Коїмбра|Коїмбрі]], спочатку в монастирській школі, потім в [[Коїмбрський університет|університеті]], де придбав знання мов і велику начитаність в старо— і новолатінськой, грецькій, іспанській, італійській і португальській поезії і в історії, як загальній, так і вітчизняній. У 1537—1542 роках, протягом навчання в Коїмбрськом університеті, Камоенс почав писати власні твори, примикаючи в своїх перших дослідах до школи [[Са де Міранда]], але вже тоді в нім була помітна любов до всього народного — до легенд, казок, прислів'їв, пісень і романсів. Імовірно до університетського періоду відноситься комедія «Амфітріон» (''Anfitrioes'').
Своє дитинство Камоенс провів у товаристві дбайливої мачухи, під опікою дядька, дона Бенто, вченого [[Ченець|ченця]]-[[аскет]]а. Камоенс вчився в [[Коїмбра|Коїмбрі]], спочатку в монастирській школі, потім у [[Коїмбрський університет|університеті]], де набув знання мов, прочитав багато давньо— і новолатинських, грецьких, іспанськіх, італійських і португальських поетичних творів, проштудіював історію, як загальну, так і вітчизняну. У 1537—1542 роках, протягом навчання в Коїмбрському університеті, Камоенс почав писати власні твори, примикаючи в своїх перших дослідах до школи [[Са де Міранда]], але вже тоді в нім була помітна любов до всього народного — до легенд, казок, прислів'їв, пісень і романсів. Імовірно до університетського періоду його творчості відносять комедію «Амфітріон» ({{lang-pt|Anfitrioes}}).
 
=== Після університету ===
Любовний епізод в його житті спричинив за собою сварку з дядьком, унаслідок чого Камоенс залишає університет, не отримавши вченого ступеня. Біля [[1542]] року, примирившись з дядьком, Камоенс відправляється шукати щастя до [[Лісабон]]у. Тут він отримує місце домашнього вчителя в будинку графа Норонья. Вперше побачивши в церкві в [[1544]] році фрейліну королеви Катерину де Атаїде (''Caterina de Ataíde''), дочку високопоставленої придворної особи, Камоенс негайно ж пристрасно закохався в неї. Бажання частіше бачитися з нею спонукало Камоенса клопотати про доступ до двору, що і вдалося йому завдяки сприянню графа Норонья. Як поет-імпровізатор, драматург, режисер і актор у влаштовуваних ним спектаклях під час придворних святкувань, Камоенс мав можливість відрізнятися у присутності коханій, частіше бачитися з нею і шукати взаємності. Любов його не залишилася таємною, вона викликала обурення сім'ї де Атаїди. Заздрісники і суперники втягнули поета в сварки і неприємності, і на початку [[1549]] року Камоенс за наказом короля був висланий з Лісабону.
Любовний епізод в його житті спричинив за собою сварку з дядьком, унаслідок чого Камоенс залишив університет, не отримавши вченого ступеня. Близько [[1542]] року, примирившись з дядьком, Камоенс відправився шукати щастя до [[Лісабон]]у. Тут він отримав місце домашнього вчителя в будинку графа Норонья. Вперше побачивши в церкві у [[1544]] році [[Фрейліна|фрейліну]] королеви Катерину де Атаїде ({{lang-pt|Caterina de Ataíde}}), дочку високопоставленої придворної особи, Камоенс негайно ж пристрасно закохався в неї. Бажання частіше бачитися з нею спонукало Камоенса клопотати про доступ до двору, що і вдалося йому завдяки сприянню графа Норонья. Як поет-імпровізатор, [[драматург]], [[режисер]] і [[актор]] у влаштованих ним спектаклях під час придворних святкувань, Камоенс мав можливість відрізнятися у присутності коханій, частіше бачитися з нею і шукати взаємності. Любов його не залишилася таємною, вона викликала обурення сім'ї де Атаїди. Заздрісники і суперники втягнули поета в сварки і неприємності, і на початку [[1549]] року Камоенса за наказом короля вислали з Лісабону.
 
=== Військова служба ===
 
Важке матеріальне становище змусило його вступити на військову службу. ВизначенийЙого впризначили до гарнізонгарнізону [[Сеута|Сеути]], він хоробро бився у випадкових сутичках, при чомувтративши втративтоді праве око. Після двох років військового життя Камоенс повернувся в [[1551]] році до Лісабону. Під час церковної процесії він важко ранивпоранив високопоставлену придворну особу і бувйого посадженийпосадили удо в'язницюязниці. Слідство тривало 9 місяців, і хоча поет бувпоета помилуванийпомилував королемкороль [[Жуан III|Жуаном III]], але лише за умовоюумови від'їзду Камоенса на службу до Індії. У березні [[1553]] роціроку він відплив рядовим матросом до [[Гоа]]. Під час шестимісячного плавання, як і під час перебування у в'язниці, Камоенс писав перші пісні епосу, що прославив його. УВ Індії він бравбився участь ву декількох битвах (у [[МалабарМалабарський берег|Малабарі]]і), потім провів більше року в Гоа, писав вірші, брав участь в подорожі до [[Мекка|Мекки]]. Під час діяльного і повного пригодами життя своїй в Африці іта Індії сам поет, як він писав в «[[Лузіади|Лузіадах]]» про Цезаря, «брався то за меч, то за перо».
 
ПризначенийЙого призначили в [[1556]] році до [[Макао]] на досить виднувисоку адміністративну посаду — доглядачем майна відсутніх і [[Зниклий безвісти|зниклих без вестибезвісти осіб]] ву колонії. Камоенс закінчуєзакінчив на Гоа «Лузіади», але скоро після цього один з тимчасових комендантів Макао звинуватив його в провині по службі іта відвіз з собою полоненим на кораблі. Буря розбила цей корабель, який пішов до дна у берегів [[Камбоджа|Камбоджи]]; поету вдалося не тільки врятуватися самому, але й врятувати рукопис «Лузіад». Діставшись до Гоа, він зажадав суду і бувйого виправданийвиправдали. Після різних інших пригод Камоенсу вдалося нарешті «з хворим серцем і порожнім гаманцем» повернутися на батьківщину в [[1570]] році.
 
Ще в [[Гоа]], ву [[1561]] році, Камоенс отримав звістку про смерть своєї коханої; сила і тривалість його горя доводитьсябула численнимивідчутна віршамиу його численних віршах.
 
== Останні роки ==
 
У [[1570]] році Камоенс добрався до Лісабону, де почав клопотати про публікацію «Лузіад». Юний король [[себастьянСебастьян I (король Португалії)|Себастьян I]], прочитавши поему, призначив поетові довічну пенсію, невелику, в 4 рази нижче, ніж середній дохід тесляра, але яка все-ж-таки врятувала йогоКамоенса від злиднів. У [[1572]] році поема, що оспівує відкриття Індії Васко де ҐамоюГамою, з'явилася ув пресі. Камоенс присвятив її королеві Себастьяну. Гроші пенсії Камоенсу приносив хлопчик-слуга, привезений з [[Мозамбік]]у, який збирав милостиню на вулицях Лісабона. Не зважаючи на те, що поема викликала загальне захоплення, творцеві «Лузіад» довелося доживати дні свої в бідності; до неї приєдналося горе про втрату незалежності Португалії. «Я вмираю не тільки у вітчизні, але і з ним разом», — вигукуєвигукнув поет в листі до свого друга.
 
Захворівши на [[чумаЧума|чумоючуму]], поет помер [[10 червня]] [[1580]] року і бувйого похованийпоховали в церкві св.святої Анни. 16 років опісляпо тому дон [[Ґонсало Кутінью]] поставив на тому місці, де передбачаласявважали могиламісцезнаходження могили Камоенса, надгробний камінь з написом. Проте, [[Лісабонський землетрус 1755 року|великий лісабонський землетрус]] [[1755]] року вщент зруйнував церкву св.святої Анни. У [[1855]] році передбачуваніімовірні останки Камоенса були зібранізібрали і перехованіперепоховали, а в [[1880]] році, перед урочистим святкуванням трьохсотліття смерті Камоенса, ці останки, так само як і останки Васко да Гами, були перенесеніперенесли з королівськими почестями і похованіпоховали в [[Монастир ієронімітів|монастирі ієронімітів]] [({{lang-pt|Mosteiro dos Jerónimos]]]}}) ву Белене — одному з районів Лісабона: труна з прахом Васко та Гами — ліворуч, а з прахом Камоенса — праворуч гробниці короля Себастьяна I.
 
== Спадщина Камоенса ==
 
[[Файл:Estátua na Praça Luís de Camões.jpg|thumb|left|200px|Пам'ятник Камоенсу в Лісабоні]]
 
У поемі «[[Лузіади]]» (''Os Lusíadas'') Камоенс оспівуєоспівав нащадків Лузуса (''{{lang-pt|Lusus''}})&nbsp;— друга або сина [[Бахус]]а, який, по оповідях, поселився в Португалії і був там королем. Поема складається з 10 пісень, що містять в собі 1102 октави. Жоден з європейських народів не має національного епосу, подібного «Лузіадам». Камоенс оспівуєоспівав все, що складає славу португальців, всеусі видатні історичні події і події; він розповідаєрозповів про відкриття Васко да Гами, вплітаючи в розповідь епізоди з колишньої іта пізнішої португальської історії. Гарячий патріот, Камоенс прагнув обезсмертити героїчні подвиги і національні традиції своїх співвітчизників.<ref name="WDL">{{cite web |url = http://www.wdl.org/en/item/11198/ |title = The Lusiads |website = [[World Digital Library]] |date = 1800-1882 |accessdate = 2013-09-02 }}</ref> З красою вірша поема Камоенса сполучаєвідтворила вірну передачу фактів, так що КамоенсКамоенса можна моженазвати бутище названийй найкращим істориком своєї країни. Камоенс&nbsp;— великий майстер малюватиописувати картини природи, особливо йому вдаєтьсявдався опис моря. «Португальський Гомер» був також і чудовим ліриком: у його ніжних і граціозних піснях, одах[[ода]]х, [[Елегія|елегіях]] і [[Еклога (поезія)|еклогах]] відбивається все його нещасне життя.
 
ПершаПершу збірказбірку віршів Камоенса, «Ритми, поділені на п'ять частин» (''{{lang-pt|Rythmas, divididas em cinco partes''}}), з'явивсяопублікували вже після його смерті, в [[1595]] році; другадругу частина,частину «{{lang-pt|Rimas}}»&nbsp;— в [[1616]] році. ВУ молодості Камоенс написав три драматичні п'єси: «Король Селевкидів» (''{{lang-pt|El Rei Seleuco''}}), «''{{lang-pt|Filodemo''}}» і «''{{lang-pt|Os Amphytriões''}}», що не мали тривалого успіху за часів його життя.
 
ПоемаПоему «Лузіади» Камоенса перекладенапереклали всіма європейськими мовами, навіть по декілька разів; так, наприклад, [[французька мова|французькою мовою]] існує щонайменше 9 перекладів. Українською мовою поему переклав [[Литвинець Михайло Іванович|Михайло Литвинець]].<ref> [http://chtyvo.org.ua/authors/Kamoens_Luis_de/Luziady/ ''Лузіади'' / Луїс да Камоенс ; пер. з португ. та примітки: М.&nbsp;І.&nbsp;Литвинець.— К.: Дніпро, 1987.— 447 с.]</ref>
 
Життя Камоенса надихнуло багато поетів і драматургів: [[Антоніо де Кастільйо]], [[Раймон Деланд|Раймона Деланда]]. Особливо відома поема [[Алмейда Гаррет]]а «Камоенс», останні строфи якої містять у собі жорстокий докір співвітчизникам за гірку долю поета. У XXI столітті слава Камоенса надзвичайно велика в Португалії. Гарячий патріотизм, яким пройняті «Лузіади», багато сприяв пробудженню португальської національності в [[1640]] році. За рішенням парламенту, в [[1860]] році в Лісабоні спорудили пам'ятник Камоенсу&nbsp;— статуя роботи Вітора Бастоса. Музей Луїса Камоенса ({{lang-pt|Museu Luís de Camões}}) відкрили в [[Макао]].
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Kamoens_Luis_de/Luziady/ ''Лузіади'' / Л. д. Камоенс ; пер. з португ. та приміт.: М. І. Литвинець.— К.: Дніпро, 1987.— 447 с.]
 
== Примітки ==
Життя Камоенса надихнуло багато поетів і драматургів: [[Антоніо де Кастільйо]], [[Раймон Деланд|Раймона Деланда]]. Особливо відома поема [[Алмейда Гаррет]]а «Камоенс», останні строфи якої містять в собі жорстокий докір співвітчизникам за гірку долю поета. В наш час{{коли}} слава Камоенса надзвичайно велика в Португалії. Гарячий патріотизм, яким пройняті «Лузіади», багато сприяв пробудженню португальської національності в [[1640]] році. За рішенням парламенту, в [[1860]] році в Лісабоні був споруджений пам'ятник Камоенсу&nbsp;— статуя роботи Вітора Бастоса. Музей Луїса Камоенса (''Museu Luís de Camões'') був відкритий в [[Макао]].
{{примітки}}
 
== Література ==
* John Adamson, «Memoirs of the life and writings of Luis de Camoens» (Лонд.); {{ref-en}}
 
* A. F. de Castilho, «Camões, Estudo histórico-poético» (Лісаб., 1863); {{ref-pt}}
* John Adamson, «Memoirs of the life and writings of Luis de Camoens» (Лонд.);
* AJ. FM. deLatino CastilhoCoelho, «Camões,Luiz Estudode histórico-poéticoCamões» (Лісаб., 18631880); {{ref-pt}}
* J.[[Каштелу M. LatinoБранку, CoelhoКамилу]], «Luiz de Camões» (Лісаб.Порто-е-Брага, 1880); {{ref-pt}}
* [[Гарретт, Алмейда]], «Memórias Biográphicas» (Лісаб., 1881-84); {{ref-pt}}
* [[Каштелу Бранку, Камилу|С. Castello Branco]], «Luiz de Camões» (Порто-е-Брага, 1880);
* С. v. Reinhardstoettner, «L. von С.» (Лпц., 1877); {{ref-de}}
* [[Гарретт, Алмейда|Garett]], «Memórias Biográphicas» (Ліс., 1881-84);
* [[Брага, Теофилу]], «Bibliographia Camoniana» (Лісаб., 1880); {{ref-pt}}
* С. v. Reinhardstoettner, «L. von С.» (Лпц., 1877);
* Clovis Lamarre, «Camoens et les Lusiades» (П., 1878); {{ref-fr}}
* [[Брага, Теофилу|Th. Braga]], «Bibliographia Camoniana» (Лісаб., 1880);
* Clovis LamarreBurton, «Camoens, ethis lesLife and the Lusiades» (П., 18781886); {{ref-en}}
* BurtonLoiseau, «Camoens,Histoire hisde Lifela andlittérature the Lusiadesportugaise» (1886); {{ref-fr}}
* Wilhelm Storck, «Luis de Camoens Leben» (Петерб., 1890). {{ref-de}}
* Loiseau, «Histoire de la littérature portugaise» (1886);
* Wilhelm Storck, «Luis de Camoens Leben» (Петерб., 1890).
 
== Примітки ==
<references/>
 
== Посилання ==
 
{{DEFAULTSORT:Камоенс Луїс}}
{{bioPoet-stub}}
{{Portugal-bio-stub}}
 
[[Категорія:Португальські поети]]
[[Категорія:Письменники епохи Відродження]]
[[Категорія:Португальські драматурги]]
[[Категорія:Померли 10 червня]]
[[Категорія:Померли 1580]]